Валентій-Олександр Калиновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентій Александер Калиновський
Walenty Aleksander Kalinowski
POL COA Kalinowa.svg
Псевдо Валентин Олександр Калиновський
Помер 1620(1620)
під Цецорою
·втопився під час переправи
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Діяльність військовик, державний діяч
Відомий завдяки будівничий Вінницького замку
Посада староста генеральний подільський
Конфесія католик
Рід Калиновські
Батько Марцін Калиновський
Мати Зофія Сецехівна Щавіньська
Родичі Станіслав «Ревера» Потоцький (зять)
У шлюбі з галицька каштелянка Ельжбета (Гелена) Струсь з Коморова гербу Корчак
Діти Зофія, Маріанна, Мартин, Єжи, Ізабелла, Кристина, Адам

Валентій Александер (Валенти́н Олекса́ндр) Калино́вський (пол. Walenty Aleksander Kalinowski; ? — 1620) — урядник та військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Калиновських гербу Калинова. Староста брацлавський, вінницький (1605 — 11 квітня 1613[1]), звенигородський (1606), генеральний подільський староста (1614).

Біографія[ред. | ред. код]

Власним коштом збудував новий замок у Вінниці.
1607 року брав участь на стороні короля Сигізмунда III Вази з 1500-им військом в битві під Гузовим, був поранений. За що, ймовірно, отримав від короля пустинь (незаселене місце), почав будувати замок Умань площею 1000 кв.км, право збирати подимне в усьому Брацлавському воєводстві. В. А. Калиновський сприяв залюдненню краю, заснуванню нових поселень, що приносило йому чималі прибутки; відбудував власним коштом замок y Вінниці, утримував власне військо.
1609—1611 років брав участь з власним військом в походах на Москву. 1610 — до початку 1620 року брацлавський староста, пожертвував 30 000 золотих, 2 села для монастиря єзуїтів, що оселилися у Вінниці.
1612 р. приєднався з 400 кіннотниками та 200 піхотинцями до військ під командуванням Томаша Замойського проти татар.
1613 р. реґіментар, заступав Станіслава Жолкевського, захищав кордони від татар.
1614 — отримав посаду генерального подільського старости, разом з Кам'янецьким та Летичівським староствами.
1615 року був власником Личківців.[2]
Брав участь в битві проти козаків під Яругою та Старою Ольшанкою, в 1616 — над Роставицею.
1620 року брав участь в поході Станіслава Жолкевського під Цецору, де відмовився йому підчинятися. Загинув при переправі через р.Прут. Через стрімку кар'єру мав багато заздрісників серед польської шляхти.

За його наказом в Гусятині (був та той час власністю Калиновських) слугами був закатований батько Северина Наливайка; було відібрано хату, землю, сім'я Наливайків переїхала на Волинь.

Тесть Миколай Струсь заповів струсівський маєток доньці Гелені — дружині В. А. Калиновського.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архивъ Юго-Западной Россіи, частина 8, том V, с. 427
  2. Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii w Liczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 86. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.) S. 204
  3. Kurzej M. Kościoł parafialny p.w. Matki Boskiej Różańcowiej w Strusowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 317. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Якуб Потоцький
POL województwo podolskie IRP COA.svg Староста Генеральний Подільський
1614-1621
POL województwo podolskie IRP COA.svg Наступник
Стефан Потоцький