Валентій Гербурт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валентій Гербурт (лат. Valentinus Herborth, пол. Walenty Herburt; 1524 — 7 липня, 1572, Фельштин)  — перемишльський єпископ РКЦ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився, правдоподібно, 15 жовтня в Фельштині (нині село Скелівка Старосамбірського району Львівської області). Походив з роду Гербуртів. Один з 5-и синів підкоморія перемиського Яна Гербурта та Ядвіги Хвалівни з Пелнятичів.

Його «прецептором» був Шимон Маріцюш, якого Пйотр Кміта разом з братами в квітні 1544 р. вислав до Італії. Ймовірно, якийсь час був у Льовені, Бельгії. В 1544 р. став каноніком краківським, з 1548 р. пробощом капітули Перемишля; отримав пробоства в Щебрешині (Холмська дієцезія), Єжманові (Краківська дієцезія). В 1551 р.: разом з братами був товаришем Станіслава Оріховського на сейм Пйотркувський; був послом до Пйотра Кміти в голосній справі вигнання оо. паулінів з Піньчува канцлером З. Олєсьніцким. В 1558 р. отримав звільнення від сплат податків мостових і цільних. В 1559 р. став адміністратором Перемиської дієцезії по смерті біскупа Дзядуского. В 1560 р. отримав від короля Перемиське єпископство РКЦ (підтвердила 4 вересня папська консисторія), 15 жовтня став ординарієм. 2 березня 1561 р. брав участь в синоді Варшавському.

Надгробок єпископа Валентія Гербурта в костелі святого Мартина. Стан до 1914

Провів обряд консекрації призначеного та затвердженого Папою львівського латинського архиєпископа Павла Тарла на посаду в 1561 році.[1] 1566 р. брав участь в сеймику у Судовій Вишні. Був послом до ВКЛ стосовно унії з Короною (місія невдала). На сеймі 1569 р. боронив справи Костелу.

1564 р. видав наказ, за яким простолюдини, які мають ступінь доктора, мали право обиратись членами капітули, як і шляхтичі. 15 січня 1564 р. видав ухвалу про примусове перебування каноніків при катедрі. В 1571 р. дав згоду заснувати колегію єзуїтів у Ярославі (фундація Зофії з Одровонжів Тарновскої).

Помер 27 липня 1572 р. в Більську під час подорожі на Підляшшя, коли з нунцієм Коммендоне хотіли переконати короля вступити до антитурецької ліги. Був похований у Фельштині. Залишив після себе шерег листів. За Естрайхером, він був автором твору: «пол. Rozprawa przygody starego żołnierza». Значну бібліотеку з інкунабул подарував Перемиській катедрі.

У костелі святого Мартина у дідичному Фельштині був надгробок єпископа.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Cynarski S. Herburt Walenty h. własnego (1524—1572) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 453—455. (пол.)