Валеріан та місто тисячі планет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валеріан та місто тисячі планетM:
Valerian and The City of A Thousand Planets
Валеріан і місто тисячі планет Постер.jpg
Жанр наукова фантастика
Режисер Люк Бессон
Продюсер Люк Бессон, Вірджинія Сілла
Сценарист Люк Бессон
На основі коміксів Валеріан і Лорелін (П'єр Крістін, Жан-Клод Мез'єр)
У головних
ролях
Дейн Де Гаан
Кара Делевінь
Клайв Оуен
Ріанна
Ітан Гоук
Гербі Генкок
Кріс Ву
Рутгер Гауер
Оператор Тьєррі Арбоґаст
Композитор Александр Деспла
Монтаж Жульєн Рей
Кінокомпанія
Дистриб'ютор STX Entertainment (Flag of the United States.svg США)
EuropaCorp (Франція Франція)
Lionsgate (Велика Британія Велика Британія)
Тривалість 129 хв
Мова англійська
Країна Франція Франція
Рік 2017
Дата виходу 21 липня 2017
Кошторис 197 млн
Касові збори 1 296 577[3]
IMDb ID 2239822
valerianmovie.com
CMNS: Валеріан та місто тисячі планет на Вікісховищі

«Валеріан та місто тисячі планет» (англ. Valerian and the City of a Thousand Planets) — французький фантастичний фільм режисера і сценариста Люка Бессона, світова прем'єра якого відбулася 21 липня 2017 року.

Режисер планував зняти цей фільм впродовж 20 років. Бессон не тільки зайнявся режисурою, а й взяв участь у написанні сценарію. В основу сюжету лягла серія французьких коміксів «Валеріан та Лорелін», яка друкувалася у Франції з 1967 до 2013 року. Головні герої, брюнет Валеріан і його рудоволоса супутниця Лорелін подорожували у часі і просторі. Сильний, сміливий і добрий герой в компанії сексапільної і дуже розумної дівчини переживали різні пригоди, а сам комікс вплинув на подальший розвиток фантастики. Сліди «Валеріана і Лорелін» можна знайти в різних фільмах — від «Зоряних воєн» до «П'ятого елемента» і «Аватара».

У фільмі знялися Кара Делевінь, Ітан Гоук, Джон Гудман, Дейн Де Гаан, Клайв Оуен, Рутгер Гауер, Ріанна та інші. 70 % героїв фільму — інопланетні істоти.

Сюжет[ред.ред. код]

Фільм починається із хроніки будівництва космічної станції «Альфа» на орбіті Землі та знайомства з іншопланетними цивілізаціями. В 2300 станція стає надто великою, тому її відправляють у політ до Магеланової хмари.

На планету Мьюл падають уламки космічних кораблів. Аборгени ховаються серед них перед тим як падає найбільший. Місцева принцеса посилає імпульс, що за якийсь час досягає станції «Альфа». Її жителі, Валеріан і Лорелін, — космічні спецагенти. Вони прямують до планети Кіріан, дорогою Валеріан згадує дивний сон, насланий імпульсом, в якому бачив загибель невідомої планети. Спецагенти розшукують рідкісну тварину мьюлського конвертера на тамтешньому ринку, схованому в іншому вимірі. Істота особлива тим, що може створювати копії будь-чого, згодованого їй. Викритий торговець обіцяє помститися, він посилає навздогін чудовисько. Валеріан і Лорелін встигають відлетіти та знайти разом з конвертером перлину, що містить величезний запас енергії. Валеріан з'ясовує, що перлина походить з Мьюл, але відомості ту планету заблоковано. Командор «Альфи» Арун розповідає про більшу проблему — в центрі станції росте радіоактивна зона, що загрожує поглинути всю «Альфу» впродовж тижня. Необхідно знайти та знищити джерело загрози.

Під час наради щодо майбутньої місії мьюлці нападають на станцію та викрадають командора. Валеріан біжить за нападниками навпростець і наздоганяє корабель прибульців. Він опиняється в радіоактивній зоні, Лорелін вирушає на його пошуки. Торговці підказують їй поплисти у водну частину «Альфи», де можна знайти кортексну медузу, що може показати все, що бачила. Добувши істоту, Лорелін бачить номер рівня, де востаннє був другий спецагент. Там вона і знаходить напарника.

Захоплена в полон мьюлка розповідає, що на станцію напали аби забрати конвертера. Валеріан з Лорелін опиняються біля чужинської зони. Валеріан іде до так званої Райської алеї за актрисою Баббл, котра може набути вигляду будь-кого й надати його іншому. Той звільняє актрису з клубу сутенера Джоллі. Вдвох вони під виглядом дикуна приходять на банкет місцевого вождя, що хоче з'їсти Лорелін. У ході бійки їм вдається втекти. Поранена в бою Баббл помирає, спецагенти продовжують пошуки джерела загрози. Вони бачать, що зона в центрі станції насправді безпечна.

Спецагенти знаходять командора в оточенні мьюлців. Їхній імператор пояснює, що загибла принцеса Ліхо обрала Валеріана хранителем своєї душі. Мьюлці добували в морях перлини, які підтримували гармонію природи, а потім віддавали їх землі за допомогою конвертерів. Коли над Мьюл розпочалася війна, планета загинула, проте вцілілі мьюлці врятувалися на впалому кораблі. Після поневірянь всесвітом вони сховалися на «Альфі», де знайшли спосіб створити собі нову планету, побудувавши власний корабель. Для цього не вистачає тільки перлини та конвертера. Валеріан здогадується, що Арун командував боєм і щоб сховати докази своєї вини за знищення планети заблокував дані про неї, а тепер хоче вбити вцілілих аборигенів. Якби людям довелося платити мьюлцям компенсацію, це розорило б їх. Валеріан, попри наказ Аруна, віддає мьюлцям перлину і конвертера.

Валеріан знаходить модуль з найдавнішої частини станції, звідки телефонує командуванню. Він розповідає як Арун вигадав небезпеку, щоб приховати злочин. Командор віддає наказ бойовим роботам атакувати всіх, і мьюлців, і свідків. Корабель відлітає, тим самим не даючи нікого вбити. Аруна спецагенти лишають на «Альфі» зв'язаним, щоб віддати правосуддю. Валеріан з Лорелін опиняються в космосі, чекаючи коли їх заберуть.

Акторський склад[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • На 2 хвилині 31 секунді у керівника однієї з делегацій на рукаві видно шеврон з тризубом на тлі українського прапора. Український прапор також видно в цей момент в глибині сцени. З цього приводу міністр інфраструктури України Володимир Омелян написав: «Ну що ж, за Україну у XXVIII ст. я спокійний. Українська делегація прибуває на станцію „Альфа“ в Магелановій галактиці. Нікого з нинішніх політиків у її складі вже немає, значить в Україні все нарешті добре. PS. Судячи з радісних свіжих облич — транспортна галузь функціонує відмінно. Значить, всі реформи на початку ХХІ століття були започатковані правильно».[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hopewell, John; Keslassy, Elsa. Luc Besson’s EuropaCorp Posts $31 Million Loss in ‘Transition Year’. Yahoo!. Процитовано 14 July 2016. 
  2. а б в г д е Film releases. Variety Insight. Процитовано April 30, 2017. 
  3. Box office du cinéma français dans le monde - Octobre 2017. uniFrance (fr). 21 листопада 2011. Процитовано 3.12.2017. 
  4. а б в г McNary, Dave (6 December 2015). Ethan Hawke Joins Luc Besson’s ‘Valerian’ Movie. Variety. Процитовано 6 January 2016. 
  5. а б D'Alessandro, Anthony (12 December 2015). Luc Besson Announces That Herbie Hancock Is Joining ‘Valerian’. deadline.com. Процитовано 6 January 2016. 
  6. Besson, Luc (15 December 2015). Excited to announce Kris Wu in @ValerianMovie!. Twitter. Процитовано 6 January 2016. 
  7. https://www.facebook.com/volodymyr.omelyan/posts/10155321236848439

Посилання[ред.ред. код]