Валерій Ананьєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Ананьєв
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Валерій Ананьєв. Київ. 2019 рік.jpg
Загальна інформація
Народження 14 липня 1993(1993-07-14) (26 років)
Первомайськ, Миколаївська обл., Україна
Військова служба
Роки служби 2011—2016
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Емблема ДШВ.svg ДШВ України
Формування
25 ОПДБр.png
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Валерій Ананьєв (нар. 14 липня 1993) — український військовик, ветеран російсько-української війни, письменник, блогер і мандрівник.

Служив у ЗСУ п'ять років, з них два — в зоні бойових дій на Донбасі. Служив у 25-й десантній бригаді.

Відомий своїми публікаціями у Facebook та відеороликами в Youtube, у тому числі про війну на сході України та пішу прощу по Дорозі святого Якова довжиною у 1800 кілометрів. 13 серпня 2018 року вийшла його перша художня книга «Сліди на дорозі», частина подій якої відбувається на Донбасі, під час війни. Книга стала бестселером, та однією з найпопулярніших книг в Україні у 2019 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

14 липня 2011 року Валерій Ананьєв досяг свого повноліття і наступного дня пішов у військкомат та написав рапорт, що бажає служити у ВДВ (Високомобільні десантні війська). Через два місяці він став військовослужбовцем у 25 ОВДБр.[1][2]

Війна на сході України[ред. | ред. код]

АТО 1.jpg
АТО 6.jpg

У 2014 році, коли до кінця контракту Валерія залишалося півроку, російські війська окупували Кримський півострів, а пізніше і частину Донецької та Луганської області. 8 березня 2014 Валерій отримав свій перший бойовий наказ. Як солдат 25-ї десантної бригади потрапив на фронт під Слов'янськ.[3] Влітку 2014 року за вбивство Валерія, одним з командирів терористичної організації ДНР, була призначена грошова винагорода, тоді і з'явився псевдонім «Ананьєв». На питання журналістів про цю події Валерій відповідав: «Щоб через мене не змогли знайти моїх близьких та нанести їм шкоду». Після закінчення контракту, він залишився в армії ще на два роки, без підписання нового. В інтерв'ю Громадське ТБ, Валерій сказав, що: «Залишився тому, що відчував відповідальність і провину за те, що відбувається».[4]

Весь час в АТО вів відеоблог, намагаючись показати армію такою як вона є: не перебільшуючи жахи війни і не применшуючи недоліки командування. Публікував відео з передової: про взяття Слов'янська, результати боїв, обстріли, армійське життя.[1]

У 2016 році був шпиталізований. Проходив лікування спочатку у Дніпрі, потім у Старокостянтинів Хмельницької області, далі в Одесу, де отримав виписку про непридатність до служби по стану здоров'я та був звільнений з лав ЗСУ. Переїхав до Києва та почав працювати в ІТ компанії. Пропрацювавши там півроку, пішов та зайнявся різними підробітками, як, наприклад, ведучий спортивних заходів. Після звільнення з армії був змушений продовжити лікування, так як мав фізичні та психологічні проблеми, але до лікарів більше не звертався[5]. Так як за його словами: «Єдиний лікар, який здатен мені допомогти — це я сам».

Проща[ред. | ред. код]

Каміно 5.jpg
Каміно 6.jpg

У 2017 році як лікування Валерій Ананьєв обрав пішу подорож із Парижа до мису Фістерре, через Францію та Іспанію стародавнім паломницьким шляхом святого Якова  — Ель Каміно де Сантьяго.[6] З військовим наплічником за спиною, без знання мови та мінімально необхідною кількістю грошей Валерій вийшов із Парижа та пішов на південь. Дійшовши до міста Санте, попрямував на захід, до Атлантичного океану і пішов вздовж узбережжя океану через заповідник Ланд де Гасконь[en], перейшов кордон Іспанії і продовжив шлях вздовж океану по Кантабрійському хребту, на захід. Перейшовши гори, знову направився на південь, відвідавши місто Сантьяго-де-Компостела, звідки пішов далі на захід до Мису Фіністерре. Загалом Валерій подолав 1811 кілометрів виключно пішки. Усю свою подорож він фільмував та описував в публікаціях на Facebook. Його подорож у форматі 14-ти серійного фільму опублікована на його каналі в Youtube. Пройшовши через Францію та Іспанію до мису Фіністера встановив на цьому «краю світу» український прапор, який підписаний українцями на Майдані Незалежності у Києві.[7][8][9][10][11]

Вихід книги[ред. | ред. код]

Валерій Ананьєв на презентації своєї книжки «Сліди на дорозі» у бібліотеці Mimico Centennial Library у Торонто, Канада
Книга «Сліди на дорозі»

У 2015 році Валерій почав писати книгу. На війні не було можливості повноцінно займатися цим. Після звільнення, було декілька спроб продовжити роботу, але проблеми зі здоров'ям заважали. І тільки після пішої подорожі Валерій зміг закінчити книгу про війну на Донбасі «Сліди на дорозі». Процес написання був для автора важким. На початку лютого 2018 року рукопис було завершено і почалась підготовка до друку.

Після декількох зустрічей з представниками різних видавництв, у тому числі з монополістами українського книжкового ринку, які хотіли надрукувати його книгу, Валерій був категорично проти співпраці з будь-ким. Він оформив себе, як видавця і заручившись підтримкою близьких друзів, надрукував її. 13 серпня 2018 року книга надійшла у продаж та одразу стала бестселером. За перші три тижні було розкуплено увесь 5-ти тисячний тираж, що є величезним успіхом для українського книжкового ринку.[12]. З вересня розпочався всеукраїнський тур автора на підтримку своєї книжки.

Оглядач сайту mrpl.city Іван Синєпалов розташував роман на 10 місці у переліку найкращих книжок, виданих українською мовою у 2018 році. На його думку, «З поправкою на епоху, „Сліди на дорозі“ цілком можна сприйняти за запізніле продовження „Холодного Яру“ — той самий художньо-документальний стиль і та сама здатність на кількох сторінках так прив'язати читача до співслужбовців автора, що кожна смерть стає і твоєю особистою маленькою втратою».[13]

Затримання[ред. | ред. код]

10 вересня 2018 року був затриманий поліцією у Дніпрі, перед презентацією власної книги «Сліди на дорозі». За даними з поліції, Ананьєва затримали для проведення слідчих дій у справі щодо побиття людини, яке сталося у січні 2016 року.[14] 5 жовтня 2018 року всі звинувачення з Валерія були зняті.[15]

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

У березні 2018 року зустрів на одній з вулиць італійського міста Верона кремлівського пропагандиста Артема Шейніна та після словесної перепалки назвав його пропагандистом війни, з вини якого по обидва боки вмирають люди, і кілька разів плюнув йому в обличчя[16][17].

У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[18]

У своєму дописі в соцмережі зазначив, що російськомовним став лише в 10-му класі, а нині повернувся до рідної мови.[19]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Валентина Ємінова (2017-08-02). Той самий Валера Ананьєв з ПДВ: про те, чому пішов з армії, найбільший страх у житті і дівчину своєї мрії (російською). depo.ua. Процитовано 2017-11-06. 
  2. Шрамович, В'ячеслав (2018-10-18). "На війні класно, інакше б люди не воювали" - десантник-письменник Валерій Ананьєв (en-GB). Процитовано 2019-04-08. 
  3. а б Пост у ФБ 9 липня 2015. www.facebook.com (en). Процитовано 2019-01-03. 
  4. После войны я вытянул себя сам, — Валерий Ананьев | Громадське радио. Громадське радіо (ru). Процитовано 2019-04-07. 
  5. Валерій Ананьєв: Чому саме за кордоном перейшов на українську. 5 канал (uk-UK). Процитовано 2019-04-07. 
  6. Вільна людина Валерій Ананьєв
  7. Пригоди українського прапора в Європі
  8. Валерий Ананьев: «К концу путешествия подошвы до того стерлись, что я чувствовал каждый камешек на дороге» (фото)
  9. Пішки обійшов Європу — в гостях Сніданку ветеран АТО Валерій Ананьєв
  10. Історія українського десантника, який пройшов 1800 км по Франції та Іспанії
  11. В.Кіртока, Десантник Валерій Ананьєв: «за 68 днів я пройшов по Франції та Іспанії 1811 кілометрів. Зустрічав і німців, і поляків, і американців, і жодного росіянина, хоча мені казали, що їх там бачили» // Цензор.нет, 14 вересня 2017
  12. Слiди на дорозi
  13. Іван Синєпалов (29 грудня 2018). Маріупольцям на довгі новорічні свята: найкращі українські книги 2018 року. mrpl.city. Процитовано 27 травня 2019. 
  14. У Дніпрі поліція затримала блогера, учасника бойових дій на Донбасі Валерія Ананьєва. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-09-10. 
  15. Суд закрив справу проти блогера, учасника бойових дій на Донбасі Ананьєва. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-01-03. 
  16. «У тюрму через це створіння?» Ананьєв пояснив, чому відпустив Шейніна
  17. Мутная Политика. Видео,как Валерий Ананьев зачморил оплеванного рус. пропагандона и десантника Артема Шейнина в Италии!. Процитовано 2019-01-03. 
  18. https://www.youtube.com/watch?v=P__J4HL8aLw
  19. Валерій Ананьєв. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-11-13. 

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]