Акуленко Валерій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валерій Вікторович Акуленко
Народився 25 липня 1925(1925-07-25)
Харків, Українська СРР, СРСР
Помер 20 липня 2007(2007-07-20) (81 рік)
Київ, Україна
Місце проживання Харків, Київ
Країна  СРСР
 Україна
Національність українець
Діяльність мовознавець
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Галузь мовознавство
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Членство НАН України
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України

Вале́рій Ві́кторович Аку́ленко (25 липня 1925, Харків — 20 липня 2007, Київ) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1973). Професор (1974). Член-кореспондент НАН України (від 1988 року). Заслужений діяч науки і техніки України (1998).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 липня 1925 року в Харкові. У 1948 році закінчив Харківський університет, тоді ж — Харківський педагогічний інститут іноземних мов.

У 1948—1955 роках працював у Харківському інженерно-економічному інституті.

У 1955—1981 роках працював у Харківському університеті: у 1955—1963 роках — завідувач кафедри англійської мови, у 1963—1981 роках — завідувач кафедри загального та прикладного мовознавства.

У 1977—1979 роках був радником міністра освіти Куби та директором Гаванської філії Інституту російської мови.

З 1981 року — директор Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН УКраїни. Від 1998 року — також ректор Київського інституту перекладачів.

15 січня 1988 року Акуленка обрали членом-кореспондентом АН УРСР. Спеціальність: мовознавство, германські мови.

У 1975—1991 роках був постійним представником СРСР у термінологічному комітеті Міжнародної стандартизаційної організації (ISO TC-37).

Помер у Києві 20 липня 2007 року, не доживши п'яти днів до свого 82-го дня народження. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Акуленко працював у галузі загального типолого-контрастивного мовознавства, соціолінгвістики, германістики, славістики. Йому належить пріоритет у створенні концепції інтерлінгвістичних елементів у мовах світу.

Українську мову Акуленко розглядав у зв'язках з іншими слов'янськими мовами в європейсько-американському мовному арсеналі.

Акуленку належать такі праці:

Співавтор і редактор монографій:

  • «Інтернаціональні елементи в лексиці і термінології» (1980)
  • «Категорія часокількості в сучасних європейських мовах» (1990) та ін.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]