Залотуха Валерій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залотуха Валерій Олександрович
Народився 3 липня 1954(1954-07-03)
Узловський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Помер 9 лютого 2015(2015-02-09) (60 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, сценарист, прозаїк, кіносценарист, кінорежисер, журналіст
Alma mater факультет журналістики МДУ і Вищі курси сценаристів і режисерівd
IMDb nm0952465

Вале́рій Олекса́ндрович Залоту́ха (нар. 3 липня 1954(19540703), селище Шахти 5/15, Узловський район, Тульська область, СРСР9 лютого 2015, Москва, Росія) — радянський, російський сценарист та прозаїк.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 липня 1954(19540703) р. у селищі Шахти 5/15 Тульської області. Закінчив факультет журналістики Московського державного університету ім. М. Ломоносова (1976) та Вищі курси сценаристів і режисерів (1984) в Москві (сценарна майстерня Семена Лунгіна та Лариси Голубкіної).

Найбільшу популярність Залотусі принесли сценарії до картин режисера В. Хотиненка «Макаров» (1993), «Мусульманин» (1995) і «72 метри» (2004).

З 1992 року публікується як прозаїк. Окремо видані повісті «Останній комуніст» (2000, шорт-лист Букерівської премії) та «Великий похід за визволення Індії» (2006).

Жив у Москві. Помер 9 лютого 2015 р. Похований на Троєкуровському кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Приз Ейзенштейна (1994)
  • Премія «Ніка» в номінації «Найкраща сценарна робота» (1995, х/ф «Мусульманин»)
  • Приз кінокритики за найкращий сценарій (1995)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Автор сценаріїв фільмів:

української кінокартини «Це ми, Господи!..» (1990, т/ф, у співавторстві з О. Ітигіловим).

Література[ред. | ред. код]

  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.433-435.

Джерела[ред. | ред. код]