Валерія Гай Германіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерія Гай Германіка
рос. Вале́рия И́горевна Дуди́нская
рос. Валерия Гай Александровна Германика
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Валерия Игоревна Дудинская
Дата народження 1 березня 1984(1984-03-01)[1] (39 років)
Місце народження Москва, СРСР[1]
Громадянство  СРСР
 Росія
Професія Кинорежисер, кліпмейкер, телеведуча
Кар'єра 2005 — дотепер
Нагороди «Ніка» (2009)
«Срібний „Святий Георгій“» (2014)
IMDb ID 2332369
CMNS: Валерія Гай Германіка у Вікісховищі

Валéрія Гáй Олексáндрівна Гермáніка (ім'я при народженні — Валéрія Íгорівна Дуди́нська[2] ; нар. 1 березня 1984, Москва, СРСР) — російська кінорежисерка, кліпмейкерка і телеведуча. Володарка премії «Ніка» «Відкриття року» (2008), «Срібного „Святого Георгія“» Московського кінофестивалю (2014).

До 2008 року була режисером документального кіно, з 2008 року почала знімати ігрові фільми[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 1 березня 1984 року з ім'ям Валерія Ігорівна Дудинська. Батько — Ігор Дудинський (1947—2022), журналіст[4][5], мати — Наталія Дудинська. Ім'я їй обрала бабуся на честь героїні Валерії з роману Рафаелло Джованьолі «Спартак». Пізніше змінила ім'я в паспорті на Валерію Гай, прізвище — на Германіку[6][7], по-батькові — на Олександрівну (за вітчимом).

Кар'єра[ред. | ред. код]

Вищу режисерську освіту не отримувала. Закінчила піврічні режисерські курси у «Школі кіно та телебачення „Інтерньюс“» (викладач — Марина Разбєжкіна)[8]. У 2008 році розповіла, що недовго працювала оператором на порностудії, тому що «хотіла бути як Тінто Брасс»[9]. У 2010 році мати Германіки підтвердила та прокоментувала цей факт[10].

Другий документальний короткометражний фільм Германіки «Дівчатка» (2005) потрапив у програму фестивалю «Кінотавр», де отримав приз за найкращу короткометражну кінострічку, а також був показаний у рамках «Дня Росії» на 59-му Канському кінофестивалі. Наступний документальний фільм " День народження інфанти " (2007) увійшов до основного конкурсу «Кінотавра». Художній фільм «Всі помруть, а я залишусь» був показаний на Каннському кінофестивалі 2008 року в програмі «Тиждень критики» та був удостоєний спеціального призу конкурсу «Золота камера» за найкращий дебютний повнометражний фільм[11]. У 2008 році брала участь у журі конкурсу «Кіно без кіноплівки» фестивалю «Кіношок»[12][13].

У 2009 році спільно з «Треш-Шапіто Кач» і Петром Лістерманом записала композицію «Я люблю, а всі тільки їбуться». На початку 2010 року на Першому каналі (Росія) вийшов 69-серійний телесеріал «Школа», що викликав широкий резонанс у суспільстві. У середині 2010 року Валерія була призначена на посаду креативного директора MTV Росія, але, пропрацювавши кілька місяців, вирішила залишити свою посаду, оскільки жоден з її проєктів не був запущений в ефір[14].

На початку 2012 року на «Першому каналі» вийшов 16-серійний фільм «Короткий курс щасливого життя». У тому ж році брала участь у проєкті «Поліглот. Італійська з нуля за 16 годин!» російського телеканалу «Культура». У 2012 році взяла участь у фільмі Марії Саакян «Ентропія» як актриса[15]. З 24 вересня 2012 року по 4 березня 2013 року була провідною щотижневою програмою «КіноблоГГ» на телеканалі «Ю». У 2014 році зняла кліп на пісню «Мысленный волк» губу «Смысловые Галлюцинации», слова якої вона написала сама[16].

26 червня 2014 року в основному конкурсі 36-го Московського міжнародного кінофестивалю відбулася прем'єра фільму «Так і так», де Германіка отримала нагороду «Срібний „Святий Георгій“» за найкращу режисуру[17]. У 2015 році взяла участь у проєкті «Танці зі зірками» на каналі «Росія-1» у парі з Максимом Петровим[18].

У 2018 році була ведучою першого сезону православної передачі «Віра у великому місті» на телеканалі «СПАС». У 2018 році вийшов телесеріал «Бонус» для телеканалу ТНТ. У 2019 році стала генеральним продюсером кінокомпанії «Леосфільм»[19]. 17 жовтня 2019 року вийшов повнометражний фільм «Мирковий вовк», знятий за сценарієм Юрія Арабова[20]. Також Валерія співпрацювала з гуртом The Matrixx та її лідером Глібом Самойловим, з яким перебувала на той час у стосунках[21][22]. Для гурту під її керівництвом було знято кліп «Никто не выжил».

Особисте життя[ред. | ред. код]

13 березня 2008 року народила дочку Октавію[23]. З батьком дитини у шлюбі не була[24].

11 липня 2015 року, через кілька місяців після знайомства, вийшла заміж за танцюриста Вадима Любушкіна, учасника проєкту «Танці зі зірками»[25]. 15 липня 2015 року колишня партнерка Любушкіна з танців повідомила пресі про двоєженство танцюриста[26][27]. Германіка знала до весілля, що Любушкін вже одружений, проте не стала чекати на закінчення його шлюборозлучного процесу і зіграла весілля[28]. Через чотири місяці після весілля вони розлучилися[29]. 22 квітня 2016 року народила від нього доньку Северину.

26 лютого 2019 року вийшла заміж за новокузнецького бізнесмена Дениса Молчанова[30][31]. У листопаді 2019 року у них народився син Август[32].

Погляди[ред. | ред. код]

В інтерв'ю «Новій газеті» у 2008 році Германіка охарактеризувала себе як «раціональну легітимістку». Вона повідомила, що підтримує путінський режим і схвалює закриття опозиційних проектів[8]. У 2012 році заявила, що не ходить на мітинги та вибори, оскільки не має громадянської позиції[33]. У 2017 році підтвердила, що, як і раніше, підтримує президента і «правлячу партію», і дотримується позиції, «що будь-яка влада — від Бога». Також Германіка назвала себе патріоткою і наголосила, що виховує дітей «у традиційній культурі, тобто у православ'ї»[34].

Виступає проти абортів[35][36].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль
2005 док Сестри режисерка
2005 док Дівчатка режисерка
2006 док Поїхав режисерка
2006 док Хлопчики режисерка
2007 док День народження інфанти режисерка
2008 ф Всі помруть, а я залишусь режисерка
2009 кф Щастя іншими словами режисерка
2010 ф Громозека акторка (дівчина в таксі)
2010 с Школа режисерка
2011 с Короткий курс щасливого життя режисерка, акторка (пані Федора)
2012 ф Ентропія акторка (Гера)
2014 с Травневі стрічки режисерка
2014 ф Так і так режисерка
2018 с Бонус режисерка
2019 ф Думковий вовк режисерка
2020 док Тато режисерка, сценаристка, операторка, продюсерка
2022 с Взаємна згода режисерка

Відеокліпи[ред. | ред. код]

Оцінки творчості[ред. | ред. код]

Як «дуже цікаву» у творчому плані відзначив Гай Германіку президент кіноакадемії «Ніка», режисер Андрій Кончаловський[42].

Концепція та сценарій фільму «Всі помруть, а я залишусь», а згодом сценарій, зміст телесеріалу «Школа», що вийшов на російські екрани в січні 2010 року, викликали неоднозначну реакцію у суспільстві.

Представники Російської православної церкви на прес-конференції в РИА «Новости» (Москва, 22.01.2010) заявили, що «телесеріал „Школа“ <…> показує не всю правду і не дає позитивного прикладу». За твердженням глави Синодального інформаційного відділу Володимира Легойди : «в МДІМВ, де він викладає, зміст фільму „більшості або просто не цікаво, або огидно“»[43].

Найнегативнішій критиці серіал піддають вчителі, які вважають, що фільм Валерії Гай Германіки дискредитує їхню професію[44]. Аналогічну точку зору тижневику АіФ висловлює народний вчитель Росії, член Громадської палати РФ Юхим Рачевський: «…набагато важливіше не гнати чорнуху, а розповідати у тому, як можна налагодити взаємодія школи, дітей та батьків. Тільки копати треба глибше. А автори фільму цього зробити чи не змогли, чи не захотіли. Вони пішли простим шляхом: вважали за краще показати негативну естетику, яка, безсумнівно, привабить публіку»[45]. У цій статті наведено думку на захист серіалу, висловлену Павлом Астаховим, Уповноваженим при Президентові Російської Федерації з прав дитини.

Перед прем'єрою серіалу «Короткий курс щасливого життя» сценаристка кінопроєкту Ганна Козлова порівняла стиль Германіки з «потоком свідомості»[46].

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

  • 2005 — «Дівчатка»: приз за найкращий короткометражний фільм на фестивалі «Кінотавр» (2006), головний приз на фестивалі «Кінотеатр.док» (2006).
  • 2008 — «Всі помруть, а я залишусь»: спеціальний приз журі конкурсу «Золота камера» Каннського кінофестивалю (2008)[47], приз «Молодий погляд» Каннського кінофестивалю[48](2008), спеціальний диплом премії «Білий слон» (2009), премія «Ніка» у номінації «Відкриття року» (2009).
  • 2010 — «Школа»: премія «Клубу телепреси» в номінації «Подія телесезону» з формулюванням «За безстрашність експерименту» (2010).
  • 2012 — «Короткий курс щасливого життя»: премія «Клубу телепреси» в номінації «Подія телесезону» з формулюванням «За нетиповий серіал про наших сучасників у типових обставинах російського життя») (2012)[49].
  • 2014 — «Та і так»: номінація на «Золотого „Святого Георгія“» Московського кінофестивалю (2014), «Срібний „Святий Георгій“» Московського кінофестивалю за кращу режисуру (2014)[50], приз журі Міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ) (2014)[51], приз газети «Комерсант Weekend» (2014)[51].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1025762304 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ При получении паспорта сменила отчество
  3. ↑ Блог Валерии Гай Германике на сайте журнала «Сноб»
  4. ↑ Майя Мамедова, Андрей Полунин (15 січня 2010). «Школа» на Первом: папа Леры в восторге, директор – в истерике. «Свободная пресса». Процитовано 21 січня 2010. 
  5. ↑ Григорий Нехорошев (20 січня 2010). Московский корреспондент: История Гай Германики. moskor.blogspot.com. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 січня 2010. 
  6. ↑ Валерия Гай Германика: «Я готова освоить любой бюджет!»[недоступне посилання з Июнь 2018]
  7. ↑ Трудный мир подростков. Архів оригіналу за 25 травня 2010. Процитовано 18 березня 2023. 
  8. ↑ а б Малюкова, Лариса (15 травня 2008). Понтовая выскочка. Новая газета. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 18 березня 2023. 
  9. ↑ Беседа с Фёдором Бондарчуком для телепрограммы «Кино в деталях» 01.06.2008. Архів оригіналу за 19 січня 2010. Процитовано 16 січня 2010. 
  10. ↑ Оксана Кальнина (26 січня 2010). Чтобы узнать жизнь, Валерия Гай Германика снимала порнофильмы. Комсомольская Правда. 
  11. ↑ Легко ли смотреть «Школу» Гай Германики?
  12. ↑ Состав жюри фестиваля «Киношок-2008». kinoshock.ru. 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 21 січня 2010. 
  13. ↑ Анжела Якубовская (1 жовтня 2008). Я просто не люблю чужое кино. Валерия Гай Германика о фильме «Все умрут, а я останусь» и о кинофестивалях. RuData.ru. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 січня 2010. 
  14. ↑ Валерия Гай Германика была уволена с телеканала MTV. lookatme.ru. 27 жовтня 2010. 
  15. ↑ Киномеланхолика
  16. ↑ Валерия Гай Германика написала песню для рок-группы
  17. ↑ Лучшая режиссёрская работа. Киноафиша.инфо, июнь 2014 г. 
  18. ↑ В этом году «Танцы со звёздами» стартуют в преддверии наступающей весны. В этом году все 14 приглашённых звёзд — прекрасные дамы. ВЕСТИ.ру, 11 февраля 2015 г.
  19. ↑ Кинокомпания «Леосфильм», ПрофиСинема, база компаний
  20. ↑ Околоправославный хоррор Валерии Гай Германики с Юлией Высоцкой и Елизаветой Климовой, Афиша.ру, октябрь 2019. 
  21. ↑ Валерия Гай Германика рассказала об отношениях с Глебом Самойловым // Телепрограмма. 2016. 22 ноября.
  22. ↑ Глеб Самойлов и Валерия Гай Германика: Мы просто не можем расстаться // Аргументы и факты. 2010. 4 мая.
  23. ↑ Елена Самойлова. (20 травня 2010). Валерия Гай Германика: «Дочь Октавия управляет мной как хочет» (рос.). www.trud.ru. Процитовано 19 січня 2014. 
  24. ↑ Интервью на «Большом городе». Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 18 березня 2023. 
  25. ↑ Валерия Гай Германика впервые заговорила о скандале со свадьбой
  26. ↑ Мужа Валерии Гай Германики Вадима Любушкина обвинили в двоежёнстве. Life.ru. 15 липня 2015. 
  27. ↑ Елена Котикова (17 липня 2015). Валерия Гай Германика: Свадьба с двоежёнцем и другие громкие скандалы в жизни звезды. StarHit. 
  28. ↑ Вадим Верник (27 січня 2016). Валерия Гай Германика: «Я была несчастлива в браке с самого начала». Ok-Magazine.ru. 
  29. ↑ Беременная Валерия Гай Германика развелась
  30. ↑ Беременная третьим ребёнком Валерия Гай Германика вышла замуж?
  31. ↑ Пост на Фейсбуке
  32. ↑ Дмитрий Гордон (7 квітня 2020). Режиссер Гай Германика. "В гостях у Гордона". В гостях у Гордона. 
  33. ↑ Иванова, Светлана (21 березня 2012). Валерия Гай-Германика. У меня нет никакой гражданской позиции. Медведь. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 18 березня 2023. 
  34. ↑ Амато, Саша (20 березня 2017). Валерия Германика: «Любая власть — от Бога». Бюро 24/7. Процитовано 21 березня 2017. 
  35. ↑ Германика выступила против абортов
  36. ↑ Гай Германика: о боге, муже, абортах и кино
  37. ↑ Елена Лаптева. (19 серпня 2010). Актёры «Школы» появились в новой работе Валерии Гай Германики (рос.). Комсомольская правда. Процитовано 13 вересня 2013. 
  38. ↑ Гай Германика снимает клип для DJ Smash (рос.). cosmo.ru. 6 серпня 2010. 
  39. ↑ Валерия Гай Германика вернула Славу в прошлое (рос.). NEWSmusic.Ru. 28 лютого 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 1 квітня 2013. 
  40. ↑ Валерия Гай Германика снимет видеоклип «Повесь меня» для Линды (рос.). Муз24.ru. 31 січня 2014. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 19 лютого 2014. 
  41. ↑ Клип «Мысленный волк» (рос.). nashe.ru. 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. 
  42. ↑ А. Кончаловский о кризисе церкви, президенте-предателе и поиске счастья. Top.rbc.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 23 січня 2016. 
  43. ↑ Представители РПЦ подвергли критике сериал «Школа» (рос.). РИА Новости. 22 січня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 27 серпня 2011. 
  44. ↑ Сериал "Школа" уберут из сетки "Первого" 15 февраля (рос.). РИА Новости. 8 лютого 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 серпня 2011. 
  45. ↑ Сергей Грачёв (20 січня 2010). Валерия Гай Германика: «Мой фильм не о школе! Я снимаю кино о человеческих отношениях» (рос.). АиФ. Процитовано 28 серпня 2011. 
  46. ↑ Валерия Гай Германика преподаст российским женщинам «Краткий курс счастливой жизни»
  47. ↑ Festival de Cannes - Awards 2008 - Caméra d'or. оф. сайт Каннского кинофестиваля. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 січня 2010. (англ.)(фр.)
  48. ↑ Первый канал. Официальный сайт. Телепроекты. Премьера! Фильм Валерии Гай Германики «Все умрут, а я останусь»
  49. ↑ Телепресса назвала события и антисобытия телесезона 2011/2012 // газета «Коммерсантъ» № 219(5004) от 20 ноября 2012 года
  50. ↑ Гран-при ММКФ получил фильм «Мой мужчина». rg.ru. 
  51. ↑ а б ФИЛЬМ ВАЛЕРИИ ГАЙ ГЕРМАНИКИ ПОЛУЧИЛ ПРИЗ МЕЖДУНАРОДНОЙ ПРЕССЫ НА ММКФ. tvrain.ru. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Блог Валерии Гай Германики на сайте «Snob.ru»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валерія_Гай_Германіка&oldid=40359917