Перейти до вмісту

Валері Перрін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валері Перрін
англ. Valerie Perrine
Ім'я при народженніВалері Рітчі Перрін
Народилася3 вересня 1943(1943-09-03)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галвестон, Техас, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла23 березня 2026(2026-03-23)[3] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноакторка, телеакторка, модель, акторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materCamelback High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1971 — 2026
IMDbnm0674781
CMNS: Валері Перрін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Валері Рітчі Перрін (англ. Valerie Ritchie Perrine; 3 вересня 1943, Ґалвестон, Техас, США — 23 березня 2026, Беверлі-Гіллз) — американська акторка та модель.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Валері Рітчі Перрін народилася 3 вересня 1943 року в техаському місті Ґалвестон у родині танцюристки та лейтенанта армії США[4]. Через те, що батько був військовим, сім'я часто переїжджала з одного міста до іншого, урешті-решт, осівши на ранчо в Арізоні. Валері почала свою кар'єру танцюристкою в Лас-Вегасі.

У кіно вона дебютувала в 1971 році з епізодичній ролі у фільмі про Джеймса Бонда «Діаманти назавжди». Рік по тому вона виконала свою першу помітну роль, Монтану Валдгек у фільмі «Бійня номер п'ять».

У травні 1972 року вона з'явилася оголеною на сторінках Playboy, а через 10 років її фотографія була на обкладинці цього журналу. Валері Перрін стала першою американською акторкою, що з'явилася топлес на телебаченні, під час однієї з передач в травні 1973 року.

У 1975 році Перрін була номінована на «Оскар» і «Золотий глобус» і завоювала приз за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю за роль Анни Брюс, дружини Ленні Брюса, в фільмі Боба Фосса «Ленні».

У 1978 році вона виконала роль Єви Тешмагер у фільмі «Супермен», за яку була номінована на премію «Сатурн» як «Найкраща акторка другого плану». Через два роки, Валері знову зіграла свою персонажку у «Супермені 2». У 1970-х роках Валері з'явилася також у другосортних фільмах «Останній герой Америки» (1973), «Містер Мільярд» (1977) і «Електричний вершник» (1979).

Спад в її кар'єрі намітився після 1980 року, коли вона знялася у фільмі «Музику не зупинити», за роль в якому була номінована на «Золоту малину» в номінації «Найгірша акторка».

У наступні роки вона в основному знімалася на другорядних ролях і в малопомітних фільмах: «Кордон» (1982), «Вода» (1985), «Солодкоголосий птах юності» (1989) і «Дівчина в кадилаку» (1995). Винятком лише стали її роботи у фільмах «Студія 54» (1998) і «Чого хочуть жінки» (2000).

Крім кіно Перрін працювала і на телебаченні, де знімалася у серіалах «Забійний відділ», «Вокер, техаський рейнджер», «Правосуддя Бьорка», «Детектив Неш Бріджес» та деяких інших.

Померла у своєму будинку в Беверлі-Гіллз 23 березня 2026 року у віці 82 років[5].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #135939909 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Valerie Perrine, ‘Superman’ Actress and ‘Lenny’ Oscar Nominee, Dies at 82 — The Hollywood Reporter.
  4. ↑ Valerie Perrine Biography (1943–). FilmReference.com. NetIndustries, LLC. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 7 вересня 2010.
  5. ↑ Reyes, Lisa de los (23 березня 2026). Valerie Perrine, ‘Superman’ Actress and ‘Lenny’ Oscar Nominee, Dies at 82. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 березня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валері_Перрін&oldid=47777057