Валки (Прилуцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Валки
Країна Україна Україна
Область Чернігівська
Район/міськрада Прилуцький
Рада/громада Валківська сільська рада
Код КОАТУУ 7424181601
Основні дані
Засноване 1629
Населення 523
Площа 2,149 км²
Густота населення 243,37 осіб/км²
Поштовий індекс 17533
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°38′12″ пн. ш. 32°30′33″ сх. д. / 50.63667° пн. ш. 32.50917° сх. д. / 50.63667; 32.50917Координати: 50°38′12″ пн. ш. 32°30′33″ сх. д. / 50.63667° пн. ш. 32.50917° сх. д. / 50.63667; 32.50917
Середня висота
над рівнем моря
113 м
Водойми р. Удай
Відстань до
обласного центру
177 км
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Прилуки
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 17533, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Валки, вул. Незалежності, 29; тел. 6-09-46
Карта
Валки. Карта розташування: Україна
Валки
Валки
Валки. Карта розташування: Чернігівська область
Валки
Валки
Мапа

Ва́лки — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області, розташоване на р. Удай, за 12 км від райцентру та залізничної станції Прилуки. Населення 523 осіб.

Село є адміністративним центром Валківської сільської ради, якій підпорядковані села Боршна та Мільки.

Історія[ред. | ред. код]

Засновано 1629 на території Київського воєводства Речі Посполитої. З 1649 — у складі Переволочанської сотні Прилуцького полку Гетьманської України (1649-1781).

Князі Вишневецькі і в 1649 Б. Хмельницький підтвердили Густинському монастирю володіння ним у Валках млинами, але саме село було ранговим — належало гетьманській скарбниці. Так, 1738 Валки віддані на ранг генеральному судді М. Забілі, який посиленням визиску призвів до втечі селян; при ньому в 1740 у Валках з 77 дворів залишилось 32.

З 1743 село віддано полтавському полковнику А. Горленку, який передав його своїм спадкоємцям.

У ХІХ столітті зведена дерев'яна Михайлівська церква (1850).

Доба УНР та комуністична присутність[ред. | ред. код]

З 1917 — у складі УНР. З весни 1918 село визнало владу Гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 — стабільний комуністичний режим. 1929 більшовики почали репресії проти незалежних господарників, а 1932 вдалися до прямого терору голодом.

В результаті хазяйнування Москви у селі сталися непоправні руйнування:[1]:

  • сліди козацького цвинтаря, де похований полковник Чайка з його козаками, що загинули в боях з ген. Мєншіковим.
  • пень великого дуба й каплиця, де не раз зупинявся у Петра (прадіда Івана Самійленка), по дорозі з Прилук до Галагана, Тарас Шевченко. Як переказують, він писав на тім пні поему «Кавказ».
  • Михайлівська церква, де христили майбутнього прем'єр-міністра України в екзилі Івана Самійленка.

1954 встановлено пам'ятний знак на могилі солдатів, які загинули 1943. Також пам'ятник односельцям — жертвам Другої світової війни.[2].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Станом на 1988 селі — відділення колгоспу «Перемога» (центр, садиба у с. Боршна; спеціалізація — м'ясо-мол. тваринництво), середня школа, лікарня, фельдшерськоакушер. пункт, аптека, ветеринарний пункт, клуб на 200 місць 2 бібліотеки (10 тис. од. зб.).

Видатні земляки[ред. | ред. код]

Уродженцями села є:

  • І. І. Багмут — учасник повстання на панцернику «Потьомкін»;
  • Самійленко Іван Матвійович (1911, Валки — 2006, Нью Джерсі, США) — український державний і громадський діяч, вчений. Останній голова Уряду Української Народньої Республіки в екзилі (1989—1992). Професор Лонґ Айленд Університету 1961—1980[2]. Автор книги «Соціо-політичне тло голодового геноциду в Україні (Комунізм — смертельний ворог села)»: Історичний нарис / І. Самійленко ; Вид. спілка — Українське Інформаційне бюро, інк. (Філадельфія США) — Київ: Просвіта, 1998. — 37 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Іван М. Самійленко. Перша і, може, остання зустріч з Україною Щоденник «Свобода», 8 травня 1997, число 87, сторінка 2
  2. Чернігівщина: Енцикл. довідник. — К.: УРЕ, 1990. — С.100.

Посилання[ред. | ред. код]