Перейти до вмісту

Валодді Вейбулл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валодді Вейбулл
Народився18 червня 1887(1887-06-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Vittskövled, комуна Крістіанстад, Крістіанстад, Швеція Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 жовтня 1979(1979-10-12) (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ансі Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швеція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьматематик, інженер, статистик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Уппсала[1]
Королівський технологічний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтеорія ймовірностей Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКоролівський технологічний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиBertram Knut Brobergd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоШведська королівська академія наук
Шведська королівська академія інженерних наук
Royal Swedish Academy of War Sciencesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Валодді Вейбулл у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Валодді Вейбулл (швед. Ernst Hjalmar Waloddi Weibull; 18 червня 1887, Віттшевле[en], Швеція — 12 жовтня 1979, Ансі, Франція) — шведський інженер і математик[2][3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1905 році Вейбулл поступив на службу до берегової охорони Швеції у званні мічмана. У 1907 році він піднявся в рангу до лейтенанта, у 1916 році до капітана, а в 1940 році до майора.

У 1914 році, під час експедицій до Середземного моря, Карибського басейну та Тихого океану на дослідницькому кораблі «Альбатрос», Вейбулл написав свою першу статтю про поширення вибухових хвиль. Розробив методику використання зарядів вибухових речовин для визначення типу донних відкладень океану та їх товщини[4]. Ця ж методика все ще використовується в морських розвідках родовищ нафти.

Працюючи у береговій охороні він пройшов курс навчання в Королівському технологічному інституті. У 1924 році він закінчив Королівський технологічний інститут. У 1932 році здобув ступінь доктора філософії в Уппсальському університеті[5]. Працював у промисловості Швеції та Німеччини як інженер-консультант.

У 1939 році опублікував свою першу монографію про розподіл у теорії ймовірностей, названий його іменем. З 1941 року на професорській посаді викладав у Королівському технологічному інституті.

Світове визнання йому принесли дослідження в галузі втоми матеріалів, теорії ймовірностей і статистики.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1972 році був нагороджений золотою медаллю Американського товариства інженерів-механіків. У 1978 році нагороджений Великою золотою медаллю Шведської королівської академії технічних наук.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • A Statistical Distribution Function of Wide Applicability, 1951
  • Fatigue Testing and Analysis of Results, 1961
  • Estimation of Distribution Parameters by a Combination of the Best Linear Order Statistic Method and Maximum Likelihood, 1967

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ Waloddi Weibull [Архівовано 2011-08-30 у Wayback Machine.] / Svensk biografisk handbok
  3. ↑ Dr. Robert B. Abernethy. Dr. E. H. Waloddi Weibull [Архівовано 2011-10-02 у Wayback Machine.]
  4. ↑ K.B. Broberg (1997). H.P. Rossmanith (ред.). Fracture Research in Retrospect: An anniversary volume in honour of G.R. Irwin's 90th birthday. CRC Press. с. 144—6. ISBN 9054106794.
  5. ↑ K.B. Broberg (1997). H.P. Rossmanith (ред.). Fracture Research in Retrospect: An anniversary volume in honour of G.R. Irwin's 90th birthday. CRC Press. с. 142. ISBN 9054106794.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валодді_Вейбулл&oldid=44665164