Валуєв Петро Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Валуєв
Petr Valuev.jpg
Петро Валуєв у 1864-1866 рр.
Народився 22 вересня (4 жовтня) 1815(1815-10-04)
Царицин, Московська губернія, Російська імперія
Помер 27 січня (8 лютого) 1890(1890-02-08) (74 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність міністр внутрішніх справ,
голова комітету міністрів
Титул Граф
Дружина Марія В'яземська
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного

Петро́ Олекса́ндрович Валу́єв (нар. 22 вересня (4 жовтня) 1815(18151004), Царицин, Московська губернія, Російська імперія — пом. 27 січня (8 лютого) 1890, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, граф. Губернатор Курляндської губернії (1853—1858 роки), міністр внутрішніх справ (1861—1868 роки), голова комітету міністрів (1879—1881 роки).

Життєпис[ред.ред. код]

Склавши іспит при Московському університеті, служив в канцелярії московського військового генерал-губернатора, в 2-му відділенні власної Його Імператорської Величності канцелярії.

У 1845 році призначений чиновником особливих доручень при Ризькому військовому генерал-губернаторі Головіні. Завдяки зв'язкам, (між іншим, через жінку, дочку поета Петра Вяземського), а також працьовитості, знанню іноземних мов, вмінню говорити і писати офіційні папери, але все більше завдяки майстерному лавіруванню між протилежними течіями, він зробив блискучу кар'єру.

У 1853 році він був призначений курляндскім губернатором.

У 1855 році Валуєв написав записку: «Дума русского» (надрукована у 1891 році в «Руській Старині», № 5) та розіслав її в рукописі великому князю Костянтину Миколайовичу та іншим високопоставленим особам, що вважалися прихильниками реформ. У цій записці він доводив, що немає місця багатомовності в Російській імперії.

У 1858 році Валуєв був призначений директором 2-го департаменту міністерства державного майна, а потім і статс-секретарем.

У 1861 році призначений на пост міністра внутрішніх справ. Шестирічне управління Валуєва міністерством відзначалось протистоянням національно-визвольному руху народів Російської імперії, в першу чергу українського. Валуєв, відомий своєю заявою, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може» підготував так званий Валуєвський циркуляр 1863 року про обмеження української мови.

Валуєв залишив пост міністра внутрішніх справ у 1868 році, проте продовжував займати відповідальні посади в державному апараті. Так в 1870 році він став ініціатором запровадження загальної військової повинності.

У 1872—1879 роках міністром державного майна, з 1879 року головою Кабінету міністрів.

З 1881 року — у відставці.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.