Вальтер Антон Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер Антон Карлович
ValterAK19051965.JPG
Народився 24 грудня 1905(1905-12-24)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 13 серпня 1965(1965-08-13) (59 років)
Харків, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фізик, фізик-теоретик, фізик-ядерник
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Сфера інтересів ядерна фізика
Заклад Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
Науковий керівник Обреїмов Іван Васильович
Член НАН України
Діти Вальтер Антон Антонович
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія України в галузі науки і техніки

Антон Карлович Вальтер (24 грудня 1905, Петербург — 13 липня 1965, Харків) — український фізик, академік АН УРСР (1951), заслужений діяч науки УРСР (1955).

Біографія[ред. | ред. код]

1926 закінчив Ленінградський політехнічний інститут. Від 1930 в Українському фізико-технічному інституті АН УРСР (сучасна назва — Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»).

1932 спільно з К. Д. Синельниковим, О. І. Лейпунським і Г. Д. Латишевим уперше в СРСР здійснив розщеплення атомного ядра штучно прискореними частинками. Керував і брав безпосередню участь у спорудженні ряду прискорювачів електронів, зокрема електростатичного на 2,5 МеВ (1935–36), лінійного на 1,8 ГеВ (1968), і постановці та проведенні експериментів з фізики ядра та елементарних частинок. У 1946 році заснував у Харківському державному університеті кафедру експериментальної ядерної фізики.

Основні праці з фізики діелектриків і напівпровідників, техніки високих напруг і техніки вакууму, прискорювальної техніки.

Родина[ред. | ред. код]

Син — Антон Антонович Вальтер[1], український вчений-мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач відділу фізичних методів дослідження руд Інституту прикладної фізики НАН України[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]