Вальтер Газенклевер
| Вальтер Газенклевер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Walter Hasenclever | ||||
 | ||||
| Народився |
8 липня 1890[1][2][…] Аахен, Німецька імперія[4] | |||
| Помер |
21 червня 1940[5][6][7] (49 років) концтабір Ле-Мілльd, Екс-ан-Прованс ·отрути | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | |||
| Діяльність | письменник, драматург, поет, сценарист, поет-адвокат | |||
| Alma mater | Університет Оксфорда і Einhard-Gymnasium (Aachen)d | |||
| Magnum opus | The Sond | |||
|
| ||||
 Вальтер Газенклевер у Вікісховищі | ||||
Ва́льтер Газенкле́вер (нім. Walter Hasenclever; нар. 8 липня 1890, Аахен, Німеччина — пом. 22 червня 1940) — німецький драматург і поет, один із основоположників німецького експресіонізму.
Біографія[ред. | ред. код]
 | Цей розділ містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (8 червня 2022) |
Народився у 1890 році у місті Ахен, Німеччина, у родинні лікаря Карла Газенклевера (1855—1934) та його дружини Матильди Анни[8] (1869—1953), уродженки Рейссуза. Сьогодні там встановлено меморіальну дошку на згадку поета. Вальтер був онуком окружного адміністратора Георга Газенклевера та фабриканта сукна Альфреда Рейсса. Вольтер мав два брата і сестру, Пол (1897—1988) і Маріта (1902—1993). Закінчивши в 1908 році гімназію Кайзера-Вільгельма, попередника аахенської гімназії Айнхард, він почав вивчати право в Оксфорді, де познайомився з акторкою Гретою Шредер (1892—1980, в 1915 вийшла заміж за Ернста Матрея, а в 1926 — за Пауля Вегенера); між ними почалася тривала дружба. Після одного семестру він переїхав до Лозанни, після іншого семестру — до Лейпцигу. Під час навчання у Лейпцигу (з 1909 по 1914 рік) у ньому прокинувся інтерес до літератури та філософії. В 1910 було опубліковано перший том поезії «Міста, ночі і люди» (Städte, Nächte und Menschen). В 1914 він створив перший великий твір експресіоністської драматургії — п'єсу Der Sohn.
Його інтерес по відношенню до війни, який привів молодого поета до добровільної служби в армії, незабаром перетворився на неприйняття війни. Він симулював психічне захворювання і згодом був звільнений з військової служби у 1917 році. У тому ж році отримав премію Клейста за пристрасну екранізацію «Антигон» Софокла.
1924 року познайомився з Куртом Тухольським. З великим успіхом опублікував комедію A Better Gentleman у 1926 році та Marriages Are Made in Heaven у 1928 році.[9] З 1929 по 1932 рік Газенклевер жив у Берліні і мандрував Європою та Північною Африкою. В 1930 працював сценаристом в кінокомпанії Metro-Goldwyn-Mayer (MGM), створивши німецьку версію фільму «Анна Крісті», головну роль у якому зіграла Грета Гарбо. З Гретою мав зустріч ще в Голлівуді і присвятив їй лагідний фейлетон Begegnung mit Greta Garbo (1931).[10] Після приходу до влади націонал-соціалістів його твори було заборонено та вилучено з бібліотек після масового спалення книг. Потім Газенклевер вирушив у вигнання до Ніцци. У 1934 році одружився з Едіт Шефер. Під час Другої світової війни двічі був інтернований з Франції як «іноземний агент» (зокрема у Форті Карре в Антібі). Після поразки Франції, щоб не потрапити до рук нацистів, він наклав на себе руки в ніч з 21 на 22 червня 1940 року в таборі для інтернованих Les Milles під Екс-ан-Провансом, прийнявши передозування вероналу.
Спадщина Газенклевера перебуває у Архіві німецької літератури Марбаху. Рукопис «Die Menschen» можна побачити на постійній виставці у Літературному музеї сучасного мистецтва у Марбаху.
Твори[ред. | ред. код]
- Nirwana. Eine Kritik des Lebens in Dramaform (укр. Нірван. Критика життя у драматичній формі), 1909
- Städte, Nächte, Menschen (Поезія, укр. Міста, ночі, люди), 1910
- Das unendliche Gepräch. Eine nächtliche Szene (укр. Нескінченна розмова. Нічна сцена), 1913
- Der Jüngling (Поезія, укр. Молодик), 1913
- Der Retter (Драматична поезія, укр. Спаситель), 1916
- Der Sohn (Драма, укр. Син), 1914
- Tod und Auferstehung (Поезія, укр. Смерть і воскресіння), 1917
- Antigone (Трагедія, укр. Антігона), 1917
- Die Menschen (Драма, укр. Народ), 1918
- Die Entscheidung (Комедія, укр. Рішення), 1919
- Der politische Dichter (Поезія і проза, укр. Поет-політик), 1919
- Die Mörder sitzen in der Oper (укр. Вбивці сидять в опері), 1917
- Antigone (укр. Антігона), 1917
- Die Pest (Фільм, укр. Чума), 1920
- Jenseits (Драма, укр. За межами), 1920
- Gedichte an Frauen (укр. Вірші для жінок), 1922
- Gobseck (Драма, укр. Гобсек), 1922
- Mord (Драма, укр. Вбивство), 1926
- Ein besserer Herr (Комедія, укр. Найкращий пан), 1926
- Ehen werden im Himmel geschlossen (Драма, укр. Шлюби укладаються на небесах), 1928
- Christoph Kolumbus oder die Entdeckung Amerikas (Комедія, укр. Христофор Колумб або відкриття Америки), разом із Куртом Тухольським, 1932; знято Гельмутом Кютнером для Гессенського радіо у 1969 році
- Münchhausen (П'єса, укр. Мюнхгаузен), 1934
- Konflikt in Assyrien (Комедія, укр. Конфлікт в Ассирії), 1938/39
- Die Rechtlosen (Роман, укр. Свавілля), 1939/40
- Gedichte, Dramen, Prosa (укр. Вірші, драми, проза; за редакцією Курта Пінтуса), 1963
- Irrtum und Leidenschaft (укр. Помилка і пристрасть; за редакцією Курта Пінтуса), 1969
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118546619 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Dieter Breuer (Hrsg.): Walter Hasenclever 1890-1940. 2., überarb. Auflage. Alano, Aachen 1996, ISBN 3-89399-231-6, S. 23.
- ↑ Manfred Wichmann: Walter Hasenclever 1890—1940. In: Lebendiges Museum Online.
- ↑ Dieter Breuer (Hrsg.): Walter Hasenclever 1890-1940. 2., überarb. Auflage. Alano, Aachen 1996, ISBN 3-89399-231-6, S. 97 und 112 f.
Посилання[ред. | ред. код]
- Газенклевер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
