Вальтер Дзенга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Вальтер Дзенга
Вальтер Дзенга
Особисті дані
Народження 28 квітня 1960(1960-04-28) (61 рік)
  Мілан, Італія
Зріст 188 см
Вага 84 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція воротар
Юнацькі клуби
1970–1978 Італія «Інтернаціонале»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1978–1994 Італія «Інтернаціонале» 328 (-294)
1978–1979   Італія «Салернітана» 3 (-6)
1979–1980   Італія «Савона» 23 (-19)
1980–1982   Італія «Самбенедеттезе» 67 (-45)
1994–1996 Італія «Сампдорія» 41 (-43)
1996–1997 Італія «Падова» 21 (-20)
1997–1999 США «Нью-Інгленд Революшн» 47 (-73)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1984–1986 Італія Італія U-21 15 (-15)
1986–1992 Італія Італія 58 (-21)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1998–1999 США «Нью-Інгленд Революшн»
2000–2001 Італія «Брера»
2002–2003 Румунія «Націонал»
2004–2005 Румунія «Стяуа»
2005–2006 Сербія «Црвена Звезда»
2006–2007 Туреччина «Ґазіантепспор»
2007 ОАЕ «Аль-Айн»
2007 Румунія «Динамо» Бух.
2008–2009 Італія «Катанія»
2009 Італія «Палермо»
2010–2011 Саудівська Аравія «Аль-Наср» (Ер-Ріяд)
2011–2013 ОАЕ «Аль-Наср» (Дубай)
2013–2015 ОАЕ «Аль-Джазіра»
2015 Італія «Сампдорія»
2015–2016 ОАЕ «Аль-Шааб»
2016 Англія «Вулвергемптон Вондерерс»
2017–2018 Італія «Кротоне»
2018–2019 Італія «Венеція»
2020 Італія «Кальярі»
Звання, нагороди
Нагороди
Knight of the Order of Merit of the Italian Republic

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Вальтер Дзенга (італ. Walter Zenga, нар. 28 квітня 1960, Мілан) — колишній італійський футболіст, воротар. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуб «Інтернаціонале», а також національну збірну Італії.

Один з найкращих воротарів в історії світового футболу, опитуванням IFFHS займає 20 місце серед найкращих воротарів XX століття. Він двічі, у 1989 і 1991 роках, визнавався найкращим воротарем року за версією IFFHS. У 1990 році Дзенга був визнаний УЄФА найкращим голкіпером Європи, ФІФА найкращим голкіпером чемпіонату світу, на якому він встановив рекордну серію без пропущених м'ячів. Приз IFFHS, сувенірний м'яч, прикрашений діамантами, вартістю 160 млрд лір, був проданий Дзенгою на аукціоні, а отримані гроші були віддані на потреби благодійності. Дзенга — кавалер ордена за заслуги перед Італійською Республікою.

Більшу частину кар'єри провів у «Інтернаціонале», з яким став чемпіоном Італії, володарем Суперкубка Італії та дворазовим володарем Кубка УЄФА.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи клубу «Інтернаціонале».

У дорослому футболі дебютував 1978 року виступами на умовах оренди за команду клубу «Салернітана», в якій провів один сезон, взявши участь лише у 3 матчах чемпіонату.

Згодом з 1979 по 1982 рік також як орендований гравець виступав у складі команд клубів «Савона» та «Самбенедеттезе».

Вальтер Дзенга у матчі Кубка Італії проти «Брешії». 1987 рік

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу головної команди «Інтернаціонале», до складу якої приєднався 1982 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні дванадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Інтернаціонале», був основним голкіпером команди. Відзначався надзвичайно високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного голу за матч. За цей час виборов титул чемпіона Італії, ставав володарем Суперкубка Італії з футболу, володарем Кубка УЄФА (двічі).

Протягом 1994—1997 років захищав кольори клубів «Сампдорія» та «Падова».

Завершив професійну ігрову кар'єру в американському клубі «Нью-Інгленд Революшн», за команду якого виступав протягом 1997—1999 років, у тому числі як граючий тренер.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 1984—1986 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 15 офіційних матчах, пропустив 15 голів.

1986 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 58 матчів, пропустивши 21 гол. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, чемпіонату Європи 1988 року у ФРН, на якому команда здобула бронзові нагороди, домашнього чемпіонату світу 1990 року, де італійці також фінішували третіми.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру 1998 року як граючий тренер, очоливши тренерський штаб клубу «Нью-Інгленд Революшн».

У подальшому очолював команди клубів «Брера» (аматори), румунських «Націонал», «Стяуа» та «Динамо» (Бухарест), сербського «Црвена Звезда», турецького «Ґазіантепспор», «Аль-Айн», «Катанія», «Палермо» та «Аль-Наср» (Ер-Ріяд).

З 2011 року очолював тренерський штаб команди «Аль-Наср» (Дубай), де провів два роки, після чого очолив іншу еміратську команду «Аль-Джазіра».

11 червня 2015 року Дзенга був призначений головним тренером клубу «Сампдорія»[1][2][3]. Контракт був підписаний на 1 рік[4]. Проте під керівництвом свого колишнього зіркового воротаря «Сампдорія» провела лише 12 ігор, в яких здобула по чотири перемоги, нічиїх і поразки. Керівництво клубу визнало такі результати незадовільними і 26 листопада 2015 року розірвало контракт із тренером.

Наприкінці того ж місяця Дзенга повернувся до ОАЕ, очоливши свою четверту команду з цієї країни — «Аль-Шааб». Утім пропрацював із нею лише декілька місяців —21 лютого 2016 року його контракт із клубом було передчасно завершено за згодою сторін.

30 липня 2016 року уклав контракт з «Вулвергемптон Вондерерс», згідно якого мав тренувати англійську команду протягом сезону 2016/17. Проте вже 25 жовтня того ж року був звільнений з позиції головного тренера клубу через незадовільні результати — під його керівництвом «вовки» здобули лише 4 перемоги у 14 іграх Чемпіоншипу і перебували на 18-й позиції у другому за силою англійському дивізіоні.

У грудні 2017 року продовжив тренерську кар'єру на батьківщині, ставши головним тренером одного з аутсайдерів Серії A «Кротоне». Залишив команду по завершенні сезону, за результатами якого вона не зберегла місце у найвищому італійському дивізіоні.

11 жовтня 2018 року почав працювати з друголіговою «Венецією», з якої був звільнений наступного березня після серії з п'яти ігор, в яких команда чотири рази програла.

У березні 2020 року очолив тренерський штаб «Кальярі». Мав тренувати сардинську команду до літа 2021 року, проте у серпні того ж 2020 року був замінений на Еусебіо Ді Франческо.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
08/10/1986 Болонья Італія  2 – 0  Греція товариський матч -
15/11/1986 Мілан Італія  3 – 2  Швейцарія Відбір до ЧЄ 1988 -2
06/12/1986 Валетта Мальта  0 – 2  Італія Відбір до ЧЄ 1988 -
24/01/1987 Бергамо Італія  5 – 0  Мальта Відбір до ЧЄ 1988 -
14/02/1987 Лісабон Португалія  0 – 1  Італія Відбір до ЧЄ 1988 -
18/04/1987 Кельн ФРН  0 – 0  Італія товариський матч -
28/05/1987 Осло Норвегія  0 – 0  Італія товариський матч -
03/06/1987 Стокгольм Швеція  1 – 0  Італія Відбір до ЧЄ 1988 -1
10/06/1987 Цюрих Італія  3 – 1  Аргентина товариський матч -
23/09/1987 Піза Італія  1 – 0  Югославія товариський матч -
17/10/1987 Берн Швейцарія  0 – 0  Італія Відбір до ЧЄ 1988 -
14/11/1987 Неаполь Італія  2 – 1  Швеція Відбір до ЧЄ 1988 -1
05/12/1987 Мілан Італія  3 – 0  Португалія Відбір до ЧЄ 1988 -
20/02/1988 Барі Італія  4 – 1  СРСР товариський матч -1
31/03/1988 Спліт Югославія  1 – 1  Італія товариський матч -1
27/04/1988 Люксембург Люксембург  0 – 3  Італія товариський матч -
04/06/1988 Брешія Італія  0 – 1  Уельс товариський матч -1
10/06/1988 Дюссельдорф ФРН  1 – 1  Італія ЧЄ 1988 - 1-й етап -1
14/06/1988 Франкфурт-на-Майні Італія  1 – 0  Іспанія ЧЄ 1988 - 1-й етап -
17/06/1988 Кельн Італія  2 – 0  Данія ЧЄ 1988 - 1-й етап -
22/06/1988 Штутгарт СРСР  2 – 0  Італія ЧЄ 1988 - півфінал -2
19/10/1988 Пескара Італія  2 – 1  Норвегія товариський матч -1
22/12/1988 Перуджа Італія  2 – 0  Шотландія товариський матч -
22/02/1989 Піза Італія  1 – 0  Данія товариський матч -
25/03/1989 Відень Австрія  0 – 1  Італія товариський матч -
29/03/1989 Сібіу Румунія  1 – 0  Італія товариський матч -1
22/04/1989 Верона Італія  1 – 1  Уругвай товариський матч -
26/04/1989 Таранто Італія  4 – 0  Угорщина товариський матч -
20/09/1989 Чезена Італія  4 – 0  Болгарія товариський матч -
14/10/1989 Болонья Італія  0 – 1  Бразилія товариський матч -1
11/11/1989 Віченца Італія  1 – 0  Алжир товариський матч -
15/11/1989 Лондон Англія  0 – 0  Італія товариський матч -
21/12/1989 Кальярі Італія  0 – 0  Аргентина товариський матч -
21/02/1990 Роттердам Нідерланди  0 – 0  Італія товариський матч -
31/03/1990 Базель Швейцарія  0 – 1  Італія товариський матч -
09/06/1990 Рим Італія  1 – 0  Австрія ЧС 1990 - 1-й етап -
14/06/1990 Рим Італія  1 – 0  США ЧС 1990 - 1-й етап -
19/06/1990 Рим Італія  2 – 0  Чехословаччина ЧС 1990 - 1-й етап -
25/06/1990 Рим Італія  2 – 0  Уругвай ЧС 1990 - 1/8 фіналу -
30/06/1990 Рим Італія  1 – 0  Ірландія ЧС 1990 - чвертьфінал -
03/07/1990 Неаполь Аргентина  1 – 1 д.ч.
(4-3 п.п.)
 Італія ЧС 1990 - півфінал -1
07/07/1990 Барі Італія  2 – 1  Англія ЧС 1990 - матч за 3 місце -1 3-є місце
26/09/1990 Палермо Італія  1 – 0  Нідерланди товариський матч -
17/10/1990 Будапешт Угорщина  1 – 1  Італія Відбір до ЧЄ 1992 -1
03/11/1990 Рим Італія  0 – 0  СРСР Відбір до ЧЄ 1992 -
22/12/1990 Лімасол Кіпр  0 – 4  Італія Відбір до ЧЄ 1992 -
13/02/1991 Терні Італія  0 – 0  Бельгія товариський матч -
01/05/1991 Салерно Італія  3 – 1  Угорщина Відбір до ЧЄ 1992 -1
05/06/1991 Осло Норвегія  2 – 1  Італія Відбір до ЧЄ 1992 -2
12/06/1991 Мальме Італія  2 – 0 д.ч.  Данія Scania Cup -
16/06/1991 Стокгольм Італія  1 – 1 д.ч.
(3-2 п.п.)
 СРСР Scania Cup -1
25/09/1991 Софія Болгарія  2 – 1  Італія товариський матч -1
12/10/1991 Москва СРСР  0 – 0  Італія Відбір до ЧЄ 1992 -
21/12/1991 Фоджа Італія  2 – 0  Кіпр Відбір до ЧЄ 1992 -
19/02/1992 Чезена Італія  4 – 0  Сан-Марино товариський матч -
25/03/1992 Турин Італія  1 – 0  Німеччина товариський матч -
31/05/1992 Нью-Гейвен Італія  0 – 0  Португалія USA Cup -
04/06/1992 Бостон Італія  2 – 0  Ірландія USA Cup -
Усього Матчів (31 місце) 58 Голів -21

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Інтернаціонале»: 1988-89
«Інтернаціонале»: 1989
«Інтернаціонале»: 1990-91, 1993-94

Як тренера[ред. | ред. код]

«Стяуа»: 2004-05
«Црвена Звезда»: 2005-06
«Црвена Звезда»: 2005-06

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Сампдорія" підтвердила, що Дзенга стане головним тренером команди. Чемпіонат.com. 4.06.2015. Процитовано 12 June 2015. 
  2. Sampdoria, è ufficiale: Zenga per il post Mihajlovic. Ferrero apre a Cassano: "Vediamo..." (it). la Repubblica. 11.06.2015. Процитовано 12 June 2015. 
  3. La carriera di mister Zenga, una vita da vincente giramondo (it). Sito ufficiale-UC Sampdoria. 3.06.2015. Процитовано 12 June 2015. 
  4. Zenga torna a casa: "Grazie presidente. La Sampdoria è un punto d arrivo" (it). Sito ufficiale-UC Sampdoria. 12.06.2015. Процитовано 12 June 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]