Вальтер Пенк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер Пенк
Народився 30 серпня 1888(1888-08-30)[1]
Відень, Австро-Угорщина[2]
Помер 29 вересня 1923(1923-09-29)[2][1] (35 років)
Штутгарт, Веймарська республіка[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Діяльність географ, геолог
Alma mater Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Володіє мовами німецька
Заклад Лейпцизький університет і Стамбульський університет
Нагороди

Вальтер Пенк (нім. Walther Penck; 30 серпня 1888 — 29 вересня 1923) — австрійський географ, народжений у Відні, син географа Альбрехта Пенка.

Вальтер Пенк протягом 19121914 років працював в Аргентині та найбільш відомий своїм внеском у геоморфології. Він виступав проти теорії циклу ерозії Вільяма Девіса, доводячи, що процеси підняття гір та денудації відбуваються одночасно, з постійною швидкістю[3]. Його найвідоміша книга, «Морфологічний аналіз форм рельєфу» була опублікомана його батьком в 1924 році.

Він помер у Штутгарті, Німеччина. Його іменем названа одна з найвищих вершин Анд, гора Вальтер-Пенк (6658 м).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б в Пенк Вальтер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Huggett, Richard J., 2003, Fundamentals of Geomorphology, Routledge, ISBN 0-415-24145-6