Вальтер Тіррінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер Тіррінґ
нім. Walter Thirring
ThirringW.jpg
Народився 29 квітня 1927(1927-04-29)
Відень
Помер 19 серпня 2014(2014-08-19) (87 років)
Відень
Поховання Мацлайнсдорфський лютеранський цвинтар[d]
Громадянство Австрія Австрія
Діяльність фізик, фізик-теоретик, викладач університету
Alma mater Віденський університет
Сфера інтересів квантова теорія поля,
математична фізика
Заклад Віденський університет
Науковий керівник Felix Ehrenhaft[d]
Аспіранти, докторанти Peter Freund[d], Peter Grassberger[d], Peter C. Aichelburg[d] і Karl Schilcher[d]
Член Леопольдина, Австрійська академія наук, Європейська академія[1], Папська академія наук[2], Національна академія наук США і Угорська академія наук
Відомий завдяки: модель Тіррінґа,
модель Тіррінґа-Весса
Батько Ганс Тіррінґ
Нагороди медаль Етвеша
премія Шредінгера
медаль Планка
премія Пуанкаре

Ва́льтер Ті́ррінґ (нім. Walter Thirring; нар. 29 квітня 1927, Віденьпом. 18/19 серпня 2014[3][4][5], Відень) — австрійський фізик-теоретик.

Біографія[ред. | ред. код]

Вальтер Тіррінґ народився 29 квітня 1927 року в сім'ї відомого австрійського фізика Ганса Тіррінґа[6]. Вальтер вивчав фізику в Інсбрукському, а пізніше у Віденському університеті, де вже в 1949 році під керівництвом Фелікса Еренхафта отримав ступінь доктора філософії. Після цього він працював із Ервіном Шредінгером у Дубліні, Бруно Тушеком у Глазго та Вернером Гайзенберґом в інституті Макса Планка в Ґетінґені. В 1951–1952 роках Тіррінґ працював у Федеральній вищій технічній школі Цюриха з Вольфгангом Паулі, де займався теорією збурень у квантовій електродинаміці, а в 1953–1954 роках — у інституті перспективних досліджень у Прінстоні, де зустрічався з Альбертом Ейнштейном. Пізніше Тіррінґ викладав у Бернському університеті, Массачусетському технологічному інституті, Вашингтонському університеті, а в 1959 року став професором Віденьского університету, звідки його звільнили в 1997 році. В 1968–1971 роках Вальтер Тіррінґ був головою відділу теоретичної фізики в CERN, узявши участь у започаткуванні будівництва протонного суперсинхротрону[7].

З 1952 року Вальтер Тіррінґ одружений, має двох синів. Грає на органі та фортепіано, пише музику.

Наукові досягенння[ред. | ред. код]

Основні внески Вальтер Тіррінґ зробив у математичну фізику, зокрема разом із Елліотом Лібом дослідив стійкість матерії й оцінив нижню границю енергії системи ферміонів[8], та квантову теорію поля, розробивши декілька точно розв'язуваних моделей (моделі Тіррінґа[9] й Тіррінґа-Весса[10]). В 1954 році разом із Маррі Гелл-Маном та Марвіном Гольдбергером він написав одну з своїх перших робіт, де був представлений метод дисперсійних співвідношень у фізиці високих енергій[11], який пізніше строго обґрунтував для випадку піон-нуклонного розсіяння М. М. Боголюбов. У 1969 році був нагороджений премією Шредінгера Австрійської академії наук, а в 2000 році — премією Пуанкаре.

Вальтер Тіррінґ відомий як автор одного з перших підручників із квантової електродинаміки та «Курсу математичної і теоретичної фізики», який вже багато років є одним із стандартних підручників із математичної фізики. Також перу Тіррінґа належать багато науково-популярних книг, зокрема сумісна з Корнелією Фаустман книга «Ейнштейн без формул», де спеціальна теорія відносності пояснюється простою мовою, з малюнками, діаграмами та мінімальною кількістю формул.

У 1976–1978 роках Тіррінґ був першим президентом Міжнародної асоціації математичної фізики, а в 1993 році став одним із засновників Інституту математичної фізики імені Ервіна Шредінгера у Відні.

Праці[ред. | ред. код]

  • Тирринг В. Курс математической и теоретической физики = Lehrbuch der Mathematischen Physik. — К. : TIMPANI, 2004. — 1040 с.
  • Тирринг В. Принципы квантовой электродинамики = Principles of Quantum Electrodynamics. — М. : Высшая школа, 1964. — 228 с.
  • Хенли Э., Тирринг В. Элементарная квантовая теория поля = Elementary Quantum Field Theory. — М. : ИЛ, 1963. — 316 с.
  • Faustmann C., Thirring W. Einstein entformelt. Wie ein Teenager ihm auf die Schliche kam. — Wien : Seifert Verlag, 2007.
  • Thirring W. Kosmische Impressionen. Gottes Spuren in den Naturgesetzen. — Wien : Molden, 2004.
  • Thirring W. Lust am Forschen: Lebensweg und Begegnungen. — Wien : Seifert Verlag, 2008.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. https://www.ae-info.org/ae/User/Thirring_Walter
  2. http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/thirring.html
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 вересень 2014. Процитовано 3 вересень 2014. 
  4. http://www.meinbezirk.at/wien-10-favoriten/chronik/starphysiker-walter-thirring-spielte-orgel-und-komponierte-+2014-d1107412.html
  5. http://cerncourier.com/cws/article/cern/59342
  6. Thirring W. The Joy of Discovery: Great Encounters Along the Way. — World Scientific Publishing, 2010.
  7. Grosse H. Walter Thirring 1927—2014 // CERN Courier. — 2014. — Т. 54, вип. 10. — С. 45.
  8. Lieb E., Thirring W. Bound for the kinetic energy of fermions which proves the stability of matter // Physical Review Letters. — 1975. — Т. 35. — С. 687.
  9. Thirring W. A soluble model in relativistic field theory // Annals of Physics. — 1958. — Т. 3. — С. 91-112.
  10. Thirring W., Wess J. Solution of a field theoretical model in one space one time dimensions // Annals of Physics. — 1964. — Т. 27. — С. 331-337.
  11. Gell-Mann M., Goldberger M., Thirring W. Use of causality conditions in quantum theory // Physical Review. — 1954. — Т. 95. — С. 1612.