Вальтер фон Дік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер фон Дік
нім. Walther von Dyck
Ім'я при народженні нім. Walther Franz Anton von Dyck
Народився 6 грудня 1856(1856-12-06)[1][2][…]
Мюнхен, Баварія
Помер 5 листопада 1934(1934-11-05)[2] (77 років)
Мюнхен, Третій Рейх
Поховання Friedhof Sollnd
Країна  Німеччина
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[4]
Галузь комбінаторика і теорія груп
Заклад Мюнхенський технічний університет[2]
Лейпцизький університет[2]
Вчителі Фелікс Кляйн
Відомі учні Мартін Вільгельм Кутта
Ludwig Rothd[4]
Gordon Nelson Armstrongd[4]
Julius Schulzd[4]
Hans Hafnerd[4]
Friedrich Wilhelm Thierschd[4]
Rudolph Kleebergd[4]
Johann Haged[4]
Аспіранти, докторанти Udo Knorrd[4]
Friedrich Pfeifferd[4]
Joseph Ehrenfried Hofmannd[4]
Wilhelm Glockerd[4]
Siegfried Rothenbergd[4]
Otto Sommerd[4]
Fritz Muthd[4]
Karl Förgd[4]
Jakob Weigeld[4]
Fritz Fleischmannd[4]
Членство Леопольдина
Баварська академія наук
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
CMNS: Вальтер фон Дік у Вікісховищі

Вальтер Франц Антон фон Дік (або Дікк, нім. Walther Franz Anton von Dyck, 1856—1934) — німецький математик, учень Фелікса Кляйна. Праці в галузі загальної алгебри, геометрії, топології, теорії потенціалу. Академік Баварської академії наук (1892), член товариства «Леопольдина» (1887). Кавалер ордена Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (1934). Голова Товариства німецьких натуралістів та лікарів[de].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Мюнхені в родині художника Германа Діка; дворянську приставку «фон» заслужив пізніше (1901 року). За тогочасним звичаєм, навчався поперемінно в кількох університетах (у Мюнхені, Берліні, Лейпцигу). 1879 року захистив дисертацію під керівництвом Фелікса Кляйна.

1880 року Кляйн залишив Мюнхен, щоб зайняти кафедру геометрії в Лейпцигу. Дік поїхав з ним і обійняв посаду помічника Кляйна. Там успішно провів габілітацію і 1882 року отримав право викладати в університеті. У цей період зробив важливий внесок у теорію груп, опублікувавши дві статті в журналі Mathematische Annalen.

1884 року отримав запрошення стати професором у нещодавно організованому Мюнхенському політехнікумі, де залишався до кінця життя, маючи велику пошану. У 1903—1906 і 1919—1925 роках Дік був ректором Політехнікуму, який під його керівництвом здобув статус Мюнхенського технічного університету[5][6]. Серед його відомих учнів — Мартін Вільгельм Кутта.

5 березня 1901 року Діка нагороджено орденом «За заслуги» Баварської корони і зведено, відповідно до статуту Ордену, у дворянську гідність, із правом на титул «фон Дік».

У складі ініціативної групи з трьох осіб, домігся відкриття у Мюнхені Німецького музею досягнень природничих наук та техніки (1903). З інших важливих робіт — опублікування повного зібрання творів Кеплера, включно зі всіма його листами.

Пам'ятник на могилі Вальтера фон Діка на Зольнському цвинтарі

1908 року був доповідачем Міжнародного конгресу математиків у Римі[7].

Помер у 1934 року, похований на Зольнському цвинтарі у Мюнхені.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Творчість Діка розвивалася під сильним впливом ідей Артура Кейлі. Він одним із перших дав сучасне визначення абстрактної групи, заклав основи комбінаторної теорії груп (1882), досліджував дискретні та неперервні групи. Застосував цю теорію до геометричних груп скінченних обертань, груп перетворень, теоретико-числових груп.

При дослідженні абстрактних груп широко використовував теорію рівнянь, теорію чисел та теорію нескінченних перетворень, систематично досліджував способи задання групи породжувальними елементами та відношеннями[6][8]. Дав перше загальне дослідження вільних груп (1882). Узагальнив формулу Гауса — Бонне на неоднозв'язні області.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'я вченого має низка термінів і теорем математики.

Деякі праці[ред. | ред. код]

  • Gruppentheoretische Studien (mit drei lithographirten Tafeln), Math. Ann., vol. 20, 1882, p. 1-44.
  • Gruppentheoretische Studien II — Ueber die Zusammensetzung einer Gruppe discreter Operationen, über ihre Primitivität und Transitivität, Math. Ann., vol. 22, 1883, p. 70-108.
  • Katalog mathematischer und mathematisch-physikalischer Modelle, Apparate und Instrumente, Munich, Universitätsbuchdruckerei von C. Wolf & Sohn, 1892.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116262397 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ Rowe, David E. Review of Walther von Dyck (1856–1934). Mathematik, Technik und Wissenschaftsorganisation an der TH München // Historia Mathematica[en] : magazin. — 2008. — Bd. 35, Nr. 4 (11). — S. 333—334. — DOI:10.1016/j.hm.2008.08.002.
  6. ↑ а б Математики. Механики, 1983.
  7. ↑ Dyck, W. von. Die Encyklopädie der mathematischen Wissenschaften // Atti del IV Congresso Internazionale dei Matematici (Roma, 6–11 Aprile 1908) / G. Castelnuovo (ed.). — 1909. — Т. vol. 1. — С. 123—134.
  8. ↑ Стиллвелл, 2004, с. 359—360.

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вальтер_фон_Дік&oldid=39366333