Перейти до вмісту

Вальтер фон Лое

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вальтер фон Лое
Народився9 вересня 1828(1828-09-09)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Schloss Allnerd, Геннеф, Райн-Зіг, Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 липня 1908(1908-07-06)[1] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовець, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникфранцузько-прусська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоCorps Borussia Bonnd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаmember of the Prussian House of Lordsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-фельдмаршал[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоMaximilian von Loëd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиHelene von Hatzfeldt zu Trachenberg Heiress of Allnerd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриOtto von Loëd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зFranziska von Hatzfeldtd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиHelene Freiin von Loëd[3] і Margarethe von Loëd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Червоного орла 1-го ступеня
 Орден Червоного орла 2-го ступеня
Орден Червоного орла 3-го ступеня Орден Червоного орла 4-го ступеня
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Кавалер ордена дому Гогенцоллернів
Кавалер ордена дому Гогенцоллернів
Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
 Орден Корони 1-го класу (Пруссія)
Орден Корони 2-го класу із зіркою (Пруссія)
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Столітня медаль
Столітня медаль
Орден Заслуг Прусської Корони
Орден Заслуг Прусської Корони
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
 Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Великий офіцер ордена Лепольда I
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена Карлоса III
Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт)
Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт)
Верховний орден Христа
Верховний орден Христа
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден Османіє 3 ступеня
Орден Османіє 3 ступеня
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лева і Сонця 1 ступеня
Лева і Сонця 1 ступеня
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня з алмазами
Орден Святої Анни 2 ступеня з алмазами
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня

Барон Фрідріх Карл Вальтер Дегенгард фон Лое (нім. Friedrich Karl Walther Degenhard Freiherr von Loë; 9 вересня 1828, замок Алльнер, Геннеф — 6 липня 1908, Бонн) — німецький воєначальник і політик, генерал-фельдмаршал Прусської армії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник старовинного католицького вестфальського дворянського роду Лое. Син прусського камергера і ландрата Максиміліана фон Лое (1801–1850) та його дружини Гелени, уроджена графиня фон Гацфельдт-Шенштайн (1801–1838). Його братом був депутат рейхстагу Отто фон Лое.

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

У юності Лое відвідував Лицарську академію в Бедбурзі, яка була заснована за допомогою його батька. В 1845 році Лое завершив свою річну службу добровольцем у 5-му уланському полку в Дюссельдорфі і зміг перейти в резерв. Отримавши атестат зрілості у Бедбурзі, він вивчав право в Боннському університеті в 1846/48. У 1847 року він приєднався до корпусу «Боруссія Бонн»[4]. Його навчання було перерване хаосом війни.

У березні 1848 року він приєднався до 2-го драгунського полку Шлезвіг-Гольштейнської армії у званні другого лейтенанта, де брав участь у битвах під Шлезвігом, Дюппелем і Гадерслебеном у рамках Шлезвіг-Гольштейнського повстання. Він вийшов у відставку зі служби у Гольштейні 12 вересня 1848 року.

У середині січня 1849 року Лое був зарахований до 3-го гусарського полку Прусської армії і брав участь у придушенні Дрезденського травневого повстання в 1849 році, а потім, під час кампанії в Бадені з придушення повстанців у битвах при Ладенбурзі, Убштадті, Штайнмауерні та Куппенгаймі. Тут він зустрівся з принцом Вільгельмом Прусським, майбутнім імператором Вільгельмом I, з яким підтримував близькі стосунки протягом усього свого життя.

У 1850 році він був направлений до прусського посольства в Парижі на рік. Тут він став свідком державного перевороту Луї Наполеона Бонапарта. Після повернення з Франції Лое став ад'ютантом Шведської військової школи верхової їзди у 1853 році та ад'ютантом 2-ї дивізії 22 лютого 1855 року. Він був звільнений з цієї посади 18 вересня 1855 року і згодом завершив своє навчання у Головній військовій школі у Берліні до 30 вересня 1857 року. Тим часом 5 вересня 1857 він був підвищений до звання першого лейтенанта. У цій ролі Лое був призначений ад'ютантом Генерал-губернаторства Рейнської провінції та Вестфалії 9 січня 1858 року. З переміщенням офіційної резиденції принца-регента до Берліна він був призначений ротмістром 7-го гусарського полку і особистим ад'ютантом Вільгельма.

18 жовтня 1858 року Лое став майором, а 7 січня 1861 року — ад'ютантом короля Вільгельма I. У 1862 він супроводжував принца Альбрехта, брата Вільгельма, в поході на Кавказ. Після повернення в 1863 році він був направлений до Парижа як військовий аташе, звідки в 1864 році вирушив до Алжиру, щоб взяти участь у боях проти кабілів. Подальші кроки у його військовій кар'єрі включали його підвищення до оберстлейтенанта та переведення до Генерального штабу 8 червня 1866 року. У цій ролі Лое брав участь у битві при Кеніггреці того ж року під час війни проти Австрії.

5 березня 1867 року Лое став командиром Королівського гусарського полку «Король Вільгельм I» (1-го Рейнського) № 7 у Бонні і був підвищений до звання оберста 22 березня 1868 року. Він командував цим полком у 1870/71 роках під час війни проти Франції у битвах при Гравелоті, Ам'єні, Аллю, Бапомі та Сен-Кантені, а також в облозі Меца. Після укладання миру 23 травня 1871 року Лое був призначений командиром 21-ї кавалерійської бригади.

31 березня 1872 року приєднався до 3-ї гвардійської кавалерійської бригади на тій же посаді. 22 березня 1873 року підвищений до генерал-майора. Він став командиром 5-ї дивізії 13 травня 1879 року, а в червні 1879 року — генерал-лейтенантом 18 вересня 1880 року він обійняв посаду генерал-ад'ютанта, зберігши посаду командира дивізії. 12 січня 1884 року він був призначений командиром 8-го армійського корпусу. 18 квітня 1886 року він був підвищений до генерала кавалерії. Після того, як у лютому 1893 року йому було доручено дипломатичну місію до папи Лева XIII, 8 вересня він був підвищений до генерал-полковника кавалерії, а 10 січня 1895 року призначений губернатором Берліна.

Лое подав у відставку за власним бажанням 28 квітня 1897 через важку хворобу, однак він зберіг свою посаду генерал-ад'ютанта. В 1900 році Лое був відправлений з іншою дипломатичною місією. Призначивши його в прусську палату лордів довічно, король висловив свою особливу довіру до барона.

1 січня 1905 року отримав звання генерал-фельдмаршала. У квітні 1907 року Лое відсвяткував у Бонні свою 60-річчя своєї військової карри. Багато видатних осіб надіслали свої привітання, у тому числі імператор, принц та принцеса Шаумбург-Ліппе, командуючі генерали фон Дайнес та Плец, командири полків 8-го армійського корпусу, обербургомістр та багато колишніх старших офіцерів.

Лое помер 6 липня 1908 близько 11 години вечора в Бонні від наслідків легеневого катара.

Політична позиція та роль

[ред. | ред. код]

Крім членів правлячих князівських домів, Лое був єдиним католиком, який досяг звання генерал-фельдмаршала та посади королівського генерал-ад'ютанта у Прусській армії за часів Імперії. Це, а також його віддалені відносини з домом Гацфельдт цу Трахенберг, призвели його до конфлікту з політикою канцлера князя Отто фон Бісмарка з 1870-х років, особливо під час Культуркампфу. Серед інших причин, це призвело до того, що він зайняв різко негативну позицію у справі, пов'язаній із одруженням його сина Герберта зі своячкоє Лое, принцесою Каролат-Бойтен, в 1881 році.

Незважаючи на свою католицьку віру, Лое був затятим прихильником дуелей серед офіцерів, що особливо підкреслювало його відданість ортодоксальним звичаям протестантських прусських офіцерів[5] — особливо в той час, коли прусські офіцери католицької віри неодноразово опинялися в конфліктах, відмовляючись брати участь у дуелях з питань честі[6].

Сім'я

[ред. | ред. код]

24 травня 1859 року Лое одружився з Францискою фон Німпч, уродженою графинею фон Гацфельдт цу Трахенберг (1833-1922). У цьому шлюбі народилося троє дітей: Гелена та близнюки Маргарита і Губерт. У Франциски також було троє дітей — Герман, Гвідо і Марія Магдалена — від першого шлюбу з Паулем фон Німпчем (23 березня 1823, Францдорф[7] — 8 січня 1858, Ніцца[8]). Його невісткою була княгиня Елізабет фон Каролат-Бойтен, а зведеною невісткою — Марія фон Шляйніц.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[9]

[ред. | ред. код]

Російська імперія[9]

[ред. | ред. код]

Австро-Угорщина[14]

[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баденське

[ред. | ред. код]

Інші держави або династії

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На честь Лое названа вулиця в Бонні (нім. Loestraße)[22].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #117676640 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ (unspecified title) — Corps Borussia Bonn.
  3. ↑ а б в г д Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ Kösener Korps-Listen von 1798 bis 1904. Eine Zusammenstellung aller Korpsangehörigen, Hrsg. Karl Rügemer, Verlag der Academischen Monatshefte, Druck und Verlagsanstalt Carl Gerber GmbH München, Starnberg März 1904, 19 (Corps)/253 (lfd. Nr. dort).
  5. ↑ Bernhard von Bülow: Denkwürdigkeiten. Bd. 4, Berlin 1931, S. 252ff. sowie Harry Graf Kessler: Gesichter und Zeiten. Frankfurt am Main 1962, S. 203.
  6. ↑ Vgl. Das einschlägige Beispiel der drei Grafen Schmising-Kerssenbrock, die wegen dieser Haltung 1864 aus dem 1. Garde-Regiment zu Fuß entlassen worden waren, in: Ute Frevert: Ehrenmänner. Das Duell in der bürgerlichen Gesellschaft. München 1991, S. 111f.
  7. ↑ Genealogisches Handbuch des Adels. Band 21, 1959, S. 271.
  8. ↑ DFG-Viewer: Neue Preußische Zeitung. dfg-viewer.de. Процитовано 15 червня 2025.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м Harvard University. Handbuch über den Königlich Preussischen Hof und Staat (German) .
  10. ↑ а б Prussia (Germany) (0000 uu). Königlich preussische Ordensliste. Preussische Ordens-liste: v.
  11. ↑ а б Prussia (Germany) (0000 uu). Königlich preussische Ordensliste. Preussische Ordens-liste: v.
  12. ↑ а б Prussia (Germany) (0000 uu). Königlich preussische Ordensliste. Preussische Ordens-liste: v.
  13. ↑ Bonn, Bundesstadt. Stadt Bonn - Ehrenbürger der Stadt Bonn. www.bonn.de (нім.). Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 15 червня 2025.
  14. ↑ ÖNB-ALEX - Staatshandbuch. alex.onb.ac.at. Процитовано 15 червня 2025.
  15. ↑ Visual Library. digital.blb-karlsruhe.de. Процитовано 15 червня 2025.
  16. ↑ Bavarian State Library (1865). Hof und Staatshandbuch für das Königreich Hannover (German) . Berenberg.
  17. ↑ Almanach royal officiel: 1875 (фр.). 1875.
  18. ↑ 372 (Sveriges statskalender / 1877). runeberg.org (швед.). Процитовано 15 червня 2025.
  19. ↑ zs.thulb.uni-jena.de https://zs.thulb.uni-jena.de/rsc/viewer/jportal_derivate_00244601/Sachsen_Coburg_Gotha_497472023_497472813_1884_8_0078.tif?logicalDiv=jportal_jparticle_00483785. Процитовано 15 червня 2025. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  20. ↑ Saxony (Germany); Saxony (Germany); Statistischer Verein für das Königreich Sachsen (1728). Staatshandbuch für den Freistaat Sachsen: v. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  21. ↑ Landesamt, Württemberg (Kingdom) Statistisches (1907). Staatshandbuch für Württemberg (нім.). Druck von W. Kohlhammer.
  22. ↑ Bonn, Bundesstadt. Datenblatt Test. stadtplan.bonn.de (нім.). Процитовано 15 червня 2025.

Література

[ред. | ред. код]
  • Loë, Friedrich Karl Walter Degenhard, Freiherr von. In: Meyers Konversations-Lexikon. 4. Auflage. Band 10, Verlag des Bibliographischen Instituts, Leipzig/Wien 1885—1892, S. 866.
  • Josef Niesen: Bonner Personenlexikon. 2., verbesserte und erweiterte Auflage. Bouvier, Bonn 2008, ISBN 978-3-416-03180-6.
  • Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. [1941], DNB 367632837, S. 348—356, Nr. 2640.
  • Leopold von Schlözer: Generalfeldmarschall Freiherr von Loe. Ein militärisches Zeit- und Lebensbild. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart und Berlin 1914.
  • Reinhard Stumpf: Loë, Walter Freiherr. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 15, Duncker & Humblot, Berlin 1987, ISBN 3-428-00196-6, S. 14 f.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вальтер_фон_Лое&oldid=46276327