Вальтер Ґропіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер Ґропіус
Walter Adolph Georg Gropius
нім. Walter Gropius
нім. Walter Adolf Georg Gropius
Народження 18 травня 1883(1883-05-18)
Смерть 5 липня 1969(1969-07-05) (86 років)
Поховання Südwestkirchhof Stahnsdorfd
Країна
(підданство)
 Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
 Німеччина[1]
Вчителі Карл Ернст Остхаус і Петер Беренс
Діяльність архітектор, педагог, містобудівник, дизайнер, педагог
Праця в містах Веймар, Дессау, Берлін, Ганновер, Йєна, Лондон, Кембридж, Лінкольн, Афіни
Архітектурний стиль Баугауз
Найважливіші споруди Фабрика «Фагус»
павільйон Веркбунда
Баугауз
Багдадський університет
Будинок MetLife
Членство Deutscher Werkbundd, Congrès International d'Architecture Moderned, Королівська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd і Американська академія мистецтв та літератури
Заклад Гарвардський університет і Black Mountain Colleged[2]
Учні Anne Tyngd, Erik Schmidt-Schallerd, William J Conklind і James Rossantd
Нагороди
Батько Walter Gropiusd
Діти ·Манон Гропіусd
CMNS: Вальтер Ґропіус у Вікісховищі

Ва́льтер Ґро́піус (нім. Walter Adolph Georg Gropius; 18 травня 1883, Берлін 5 липня 1969, Бостон) — німецький архітектор, засновник стилю «Баугауз».

Ранній період[ред. | ред. код]

Народився в Берліні в сім'ї архітекторів. Брат його діда — відомий архітектор Мартін Ґропіус. Його батько — Вальтер Ґропіус — був таємним радником з питань будівництва в Німецькій імперії.

У 1903 році вступає вчитися на архітектора в Мюнхені, а пізніше продовжує навчання в Берліні.

1907 року Ґропіус приступив до роботи в майстерні Петера Беренса, де разом з ним працювали такі відомі архітектори як Людвіг Міс ван дер Рое і Ле Корбюзьє.

У 1910 році, після трьох років роботи з Беренсом, Ґропіус починає самостійну роботу як дизайнер і архітектор. Як дизайнер він проектує внутрішнє обладнання, шпалери, серійні меблі, автокузовови і тепловози. Його першою значною архітектурної роботою став будинок взуттєвої фабрики «Фагус» — «Fagus-Werke» у місті Альфельд-на-Лайне. Цю фабрику він проектував разом з Адольфом Майєром. Фабричну будівлю вважають відправною точкою у його подальшій діяльності з розвитку архітектури зі скла і сталі, пізніше названої «архітектурою модернізму», а у 1920-ті роки об'єднується під загальними поняттями «Нове будівництво» (нім. Neues Bauen) та «Нова речевість» (нім. Neue Sachlichkeit).

Для виставки Німецького союзу ремісничих підприємств (нім. Deutsches Werkbund), що проходила у 1914 році в Кельні, Ґропіус з Майєром разом будують «Зразкову фабрику» (нім. Musterfabrik), яка пізніше також мала значний вплив на сучасну архітектуру. Особливістю цієї будівлі є круглі засклені вежі сходів, які у 1920-их роках пізніше стали популярним художнім елементом у Еріха Мендельзон в його універсальних магазинах.

Довгі роки Ґропіуса пов'язували дружні відносини з Феліксом Ауербахом, професором фізики в Єнському університеті, де він спроектував і побудував для подружжя Ауербах житловий будинок.

Світова війна перервала кар'єру Ґропіуса. Призваний негайно як резервіст, Ґропіус воював на Західному фронті у званні старшини, був поранений і ледь не загинув[3].

Баугауз[ред. | ред. код]

Докладніше: Баугауз

Після Першої світової війни Ґропіус стає засновником «Баугаузу». Школа Баугауз була створена у Веймарі у 1919 році в результаті об'єднання Саксонсько-Веймарської Вищої школи образотворчих мистецтв і заснованої Анрі Ван де Вельде Саксонсько-Веймарської школи прикладного мистецтва. Будучи ініціатором створення нового навчального закладу, А. Ван де Вельде пропонує на посаду керівника кандидатуру молодого берлінського архітектора Вальтера Ґропіуса. Ґропіус займає посаду директора спочатку у Веймарі до 1926 р. і після цього в Дессау. В 1928 році він передає пост швейцарському містобудівнику Майєру, який був відправлений у відставку з політичних причин у 1930 році. Людвіг Міс ван дер Рое керував Баугаузом аж до його закриття у 1932 році.

З 1926 році Ґропіус інтенсивно займається масовим житловим будівництвом, рішенням містобудівних і соціальних проблем, виступає за раціоналізацію будівництва. Він виконує численні проекти житлових будинків: селище Дессау-Тертен (1926–1931), район Даммершток у Карлсруе (1928–1929), житловий квартал в берлінському районі Сіменсштадт (1929–1930) та проект «Берегова забудова озера Ванзеє» в Берліні (1930–1931).

Американський період[ред. | ред. код]

У 1934 році після нападів націонал-соціалістів на Баугауз, які називали його «церквою марксизму», Ґропіус емігрує до Англії, а в 1937 році переїжджає до Кембриджа в США, де працює професором архітектури в вищій школі дизайну Гарвардського університету.

У 1946 році Ґропіус заснував групу «The Architects Collaborative, Inc.» (TAC). Результатом роботи цієї групи став Освітній центр Гарвардського університету в Кембриджі (англ. Graduate Center der Harvard University in Cambridge) (1949–1950). Серед гарвардських учнів Ґропіуса — плідний Йєо Мінь Пій.

В останні роки життя Ґропіус повертається в Берлін, де проектує дев'ятиповерховий житловий квартал у районі Ганзи у 1957 році в рамках будівельної виставки «Інтербау» (нім. Interbau). Увігнутий південний фасад і відкритий перший поверх вважається типовим прикладом так званого пізнього модерну. В цьому будинку відбуваються найпрестижніші виставки Берліна[4]. У 1963 році Ґропіус удостоюється звання почесного доктора Вільного університету Берліна.

Ґропіус помер 5 липня 1969 року в Бостоні, США.

Роботи[ред. | ред. код]

Робота Зображення Розташування Рік
Завод «Фагус»
(спільно з Адольфом Меєром)
Альфельд, Німеччина 1910-1911, 1924–1925
Оформлення павільйону німецького Веркбунду на Всесвітній виставці в Генті
золота медаль виставки
Гент, Бельгія 1913
Проєкт виставкового приміщення Об'єднаних майстерень з образотворчого та прикладного мистецтва Берлін, Німеччина 1913
Проєкти оформлення спальних залізничних вагонів нового типу, випущених на заводах Кенігсберга, і легкових автомобілів для автомобільної фірми в Кельні 1913
Проєкти житлових і фабричних будівель у Віттенберзі, Франкфурті-на-Майні, Позені, Відні, Берліні та Померанії (усі у співавторстві з А. Меєром) 1913
Адміністративно-фабричний корпус і машинна зала «Зразкової фабрики» для виставки Німецького союзу ремісничих підприємств в Кельні (у співавторстві з А. Меєром) 1914
Фабричні, торговельні та громадські споруди в Померанії 1914
Будинок Баумфельда в Берліні (проект у співавторстві з А. Меєром; будівництво спільно з учнями Баухауса) 1919
Проєкт пам'ятника жертвам березневого повстання у Ваймарі Веймар, Німеччина 1921
Конкурсний проєкт будівлі взуттєвої фабрики в Ерфурті (у співавторстві з А. Меєром, друга премія) 1921
Корпус заводу сільськогосподарської техніки «Gebr. Kappe & Co.», Альфельд 1922–1924
Житловий будинок професора доктора Фелікса Ауербаха, Єна 1924
Будинок муніципального театру в Єні, ряд житлових будинків в Єні, Тюрінгії, Берліні, Альфельді 1923–1924
Проєкт будівлі редакції «Чикаго трибюн» (у співавторстві з А. Мейером) 1923–1924
Будинок Баугаузу
проект у співавторстві з А. Мейєром; будівництво спільно з учнями Баугаузу
Дессау 1925–1926
Викладацький корпус («Дім майстрів» — «Meisterhäuser») Баугаузу в Дессау 1925–1926
Оформлення виставки німецького Веркбунду в Стокгольмі 1926
Житлове селище Тертен (Törten) в Дессау 1926–1928
Проєкт будівлі «Тотального театру» для Берліна відповідно до ідей Е. Пискатора 1927
Дві будівлі в виставковому житловому селищі «Вайсенгоф» в Штутгарті 1927
Будинок Терези Цукеркандл (Therese Zuckerkandl), Єна 1927–1929
Врегулювання житлової забудови в районі Даммерсток в Карлсруе 1928–1929
Проєктування рядової забудови житловими будинками в районі Сіменсштадт під Берліном 1929–1930
Оформлення павільйону німецького Веркбунду в Парижі 1929–1930
Проєкт оформлення легкового автомобіля «Адлер» 1929–1930
Конкурсні проєкти будівель театру для Харкова та Палацу Рад для Москви 1930
Приватна архітектурна практика в Лондоні (у співавторстві з М.Фраєм) 1934–1937
Будинок Ґропіуса (англ. Gropius Haus) Лінкольн, Массачусетс, США 1937
Packaged House System (у співавторстві з Конрадом Ваксманом) у Лінкольні, Массачусетс 1941–1943
Корпус для аспірантів в Гарвардському університеті (у співавторстві з Брауном, Лайфордом і Фробесом) 1948–1950
Ряд проєктів меблів для австрійської фірми «Тоне» 1950
Проєкти будинків «Бостон-центру» в Бостоні і офісу МакКормік в Чикаго 1953
Житловий будинок Stichweh у Ганновері 1952–1953
Проєкти будівель початкових шкіл для штату Массачусетс 1954–1959
9-и поверховий житловий будинок для виставки «Інтербау» в Західному Берліні (спільно з «ТАС» і В. Ебертом)
Проектування і будівництво комплексу Багдадського університету (спільно з «ТАС» і Р. Макмілланом) 1957
Хмарочос Pan-Am на Мангеттені 1957/59
Планування «містечка Ґропіуса» в тодішньомук Західному Берліні з 1960 (пізніше змінено)
Будівля посольства США в Греції Афіни, Греція 1956–1961
Проєкт будівлі «Моніка» на пл. Пікаділлі в Лондоні 1961
Фабрика порцеляни Rosenthal у Ротбюль 1965 в Сельбе
Скляний Собор (офіційно: Thomas Glaswerk) 1968 в Амберг

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Museum of Modern Art online collection
  2. https://blackmountaincollegeproject.org/Biographies/GROPIUS%20walter%20BIO/GROPIUS%20walter%20BIO.htm
  3. Walter Adolph Gropius 1883 - 1969. British Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 2 серпня 2006. 
  4. Ретроспективна виставка творів Фріди Кало в Мартін-Ґропіус-Бау//Радіо «Свобода» 28.05.2010. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • (англ.) The New Architecture and the Bauhaus, Walter Gropius, 1935.
  • (англ.) The Scope of Total Architecture, Walter Gropius, 1956.
  • (англ.) From Bauhaus to Our House, Tom Wolfe, 1981.
  • (англ.) The Walter Gropius Archive, Routledge (publisher), 1990–1991.