Вальтер Ґропіус
| Вальтер Ґропіус Walter Adolph Georg Gropius | |
|---|---|
| нім. Walter Gropius нім. Walter Adolf Georg Gropius | |
 | |
| Народження | 18 травня 1883Берлін |
| Смерть | 5 липня 1969 (86 років)Бостон |
| Поховання | |
| Громадянство (підданство) |
 Німецька імперія.svg){kind=small} Веймарська республіка.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Діяльність | архітектор, педагог, містобудівник |
| Праця в містах | Веймар, Дессау, Берлін, Ганновер, Йєна, Лондон, Кембридж, Лінкольн, Афіни |
| Архітектурний стиль | Баугауз |
| Найважливіші споруди |
Фабрика «Фагус» павільйон Веркбунда Баугауз Багдадський університет Будинок MetLife |
| Членство | Deutscher Werkbund[d], Congrès International d'Architecture Moderne[d], Королівська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія художніх мистецтв Аргентини[d] |
| Заклад | Гарвардський університет |
| Учні | Anne Tyng[d] і Erik Schmidt-Schaller[d] |
| Нагороди | |
| Батько | Walter Gropius[d] |
| Діти | ·Манон Гропіус[d] |
| Ідентифікатори і посилання | |
| Structurae | 1000761 |
| база даних Музею Орсе | 30127 |
| Вальтер Ґропіус у Вікісховищі? | |
Ва́льтер Ґро́піус (нім. Walter Adolph Georg Gropius; нар.18 травня 1883, Берлін — пом.5 липня 1969, Бостон) — німецький архітектор, засновник стилю «Баугауз».
Ранній період[ред. | ред. код]
Народився в Берліні в сім'ї архітекторів. Брат його діда — відомий архітектор Мартін Ґропіус. Його батько — Вальтер Ґропіус — був таємним радником з питань будівництва в Німецькій імперії.
У 1903 році вступає вчитися на архітектора в Мюнхені, а пізніше продовжує навчання в Берліні.
1907 року Ґропіус приступив до роботи в майстерні Петера Беренса, де разом з ним працювали такі відомі архітектори як Людвіг Міс ван дер Рое і Ле Корбюзьє.
У 1910 році, після трьох років роботи з Беренсом, Ґропіус починає самостійну роботу як дизайнер і архітектор. Як дизайнер він проектує внутрішнє обладнання, шпалери, серійні меблі, автокузовови і тепловози. Його першою значною архітектурної роботою став будинок взуттєвої фабрики «Фагус» — «Fagus-Werke» у місті Альфельд-на-Лайне. Цю фабрику він проектував разом з Адольфом Майєром. Фабричну будівлю вважають відправною точкою у його подальшій діяльності з розвитку архітектури зі скла і сталі, пізніше названої «архітектурою модернізму», а у 1920-ті роки об'єднується під загальними поняттями «Нове будівництво» (нім. Neues Bauen) та «Нова речовинність» (нім. Neue Sachlichkeit).
Для виставки Німецького союзу ремісничих підприємств (нім. Deutsches Werkbund), що проходила у 1914 році в Кельні, Ґропіус з Майєром разом будують «Зразкову фабрику» (нім. Musterfabrik), яка пізніше також мала значний вплив на сучасну архітектуру. Особливістю цієї будівлі є круглі засклені вежі сходів, які у 1920-их роках пізніше стали популярним художнім елементом у Еріха Мендельзон в його універсальних магазинах.
Довгі роки Ґропіуса пов'язували дружні відносини з Феліксом Ауербахом, професором фізики в Єнському університеті, де він спроектував і побудував для подружжя Ауербах житловий будинок.
Світова війна перервала кар'єру Ґропіуса. Призваний негайно як резервіст, Ґропіус воював на Західному фронті у званні старшини, був поранений і ледь не загинув[1].
Баугауз[ред. | ред. код]
Після Першої світової війни Ґропіус стає засновником «Баугаузу». Школа Баугауз була створена у Веймарі у 1919 році в результаті об'єднання Саксонсько-Веймарської Вищої школи образотворчих мистецтв і заснованої Анрі Ван де Вельде Саксонсько-Веймарської школи прикладного мистецтва. Будучи ініціатором створення нового навчального закладу, А. Ван де Вельде пропонує на посаду керівника кандидатуру молодого берлінського архітектора Вальтера Ґропіуса. Ґропіус займає посаду директора спочатку у Веймарі до 1926 р. і після цього в Дессау. У 1928 році він передає пост швейцарському містобудівнику Майєру, який був відправлений у відставку з політичних причин у 1930 році. Людвіг Міс ван дер Рое керував Баугаузом аж до його закриття у 1932 році.
З 1926 році Ґропіус інтенсивно займається масовим житловим будівництвом, рішенням містобудівних і соціальних проблем, виступає за раціоналізацію будівництва. Він виконує численні проекти житлових будинків: селище Дессау-Тертен (1926–1931), район Даммершток у Карлсруе (1928–1929), житловий квартал в берлінському районі Сіменсштадт (1929–1930) та проект «Берегова забудова озера Ванзеє» в Берліні (1930–1931).
Американський період[ред. | ред. код]
У 1934 році після нападів націонал-соціалістів на Баугауз, які називали його «церквою марксизму», Ґропіус емігрує до Англії, а в 1937 р. переїжджає до Кембриджа в США, де працює професором архітектури в вищій школі дизайну Гарвардського університету.
У 1946 р. Ґропіус заснував групу «The Architects Collaborative, Inc.» (TAC). Результатом роботи цієї групи став Освітній центр Гарвардського університету в Кембриджі (англ. Graduate Center der Harvard University in Cambridge) (1949–1950). Серед гарвардських учнів Ґропіуса — плідний Йєо Мінь Пій.
В останні роки життя Ґропіус повертається в Берлін, де проектує дев'ятиповерховий житловий квартал у районі Ганзи у 1957 в рамках будівельної виставки «Інтербау» (нім. Interbau). Увігнутий південний фасад і відкритий перший поверх вважається типовим прикладом так званого пізнього модерну. В цьому будинку відбуваються найпрестижніші виставки Берліна[2]. У 1963 р. Ґропіус удостоюється звання почесного доктора Вільного університету Берліна.
Ґропіус помер 5 липня 1969 р. в Бостоні, США.
Роботи[ред. | ред. код]
| Робота | Зображення | Розташування | Рік |
|---|---|---|---|
| Завод «Фагус» (спільно з Адольфом Мейєром) |
Альфельд, Німеччина | 1910-1911, 1924–1925 | |
| Оформлення павільйону німецького Веркбунду на Всесвітній виставці в Генті золота медаль виставки |
Гент, Бельгія | 1913 | |
| Проект виставкового приміщення Об'єднаних майстерень з образотворчого та прикладного мистецтва | Берлін, Німеччина | 1913 | |
| Проекти оформлення спальних залізничних вагонів нового типу, випущених на заводах Кенігсберга, і легкових автомобілів для автомобільної фірми в Кельні | 1913 | ||
| Проекти житлових і фабричних будівель у Віттенберзі, Франкфурті-на-Майні, Позені, Відні, Берліні та Померанії (усі у співавторстві з А. Мейєром) | 1913 | ||
| Адміністративно-фабричний корпус і машинна зала «Зразкової фабрики» для виставки Німецького союзу ремісничих підприємств в Кельні (у співавторстві з А. Мейером) | 1914 | ||
| Фабричні, торговельні та громадські споруди в Померанії | 1914 | ||
| Будинок Баумфельда в Берліні (проект у співавторстві з А. Мейером; будівництво спільно з учнями Баухауса) | 1919 | ||
| Проект пам'ятника жертвам березневого повстання у Ваймарі | 
|
Веймар, Німеччина | 1921 |
| Конкурсний проект будівлі взуттєвої фабрики в Ерфурті (у співавторстві з А. Мейєром, друга премія) | 1921 | ||
| Корпус заводу сільськогосподарської техніки «Gebr. Kappe & Co.», Альфельд | 1922-1924 | ||
| Житловий будинок професора доктора Фелікса Ауербаха, Єна | 1924 | ||
| Будинок муніципального театру в Єні, ряд житлових будинків в Єні, Тюрінгії, Берліні, Альфельді | 1923-1924 | ||
| Проект будівлі редакції «Чикаго трибюн» (у співавторстві з А. Мейером) | 1923-1924 | ||
| Будинок Баугаузу проект у співавторстві з А. Мейєром; будівництво спільно з учнями Баугаузу |
|
Дессау | 1925-1926 |
| Викладацький корпус («Дім майстрів» — «Meisterhäuser») Баугаузу в Дессау | 1925-1926 | ||
| Оформлення виставки німецького Веркбунду в Стокгольмі | 1926 | ||
| Житлове селище Тертен (Törten) в Дессау | 1926-1928 | ||
| Проект будівлі «Тотального театру» для Берліна відповідно до ідей Е. Пискатора | 1927 | ||
| Дві будівлі в виставковому житловому селищі «Вайсенгоф» в Штутгарті | 1927 | ||
| Будинок Терези Цукеркандл (Therese Zuckerkandl), Єна | 1927-1929 | ||
| Врегулювання житлової забудови в районі Даммерсток в Карлсруе | 1928-1929 | ||
| Проектування рядової забудови житловими будинками в районі Сіменсштадт під Берліном | 1929-1930 | ||
| Оформлення павільйону німецького Веркбунду в Парижі | 1929-1930 | ||
| Проект оформлення легкового автомобіля «Адлер» | 1929-1930 | ||
| Конкурсні проекти будівель театру для Харкова та Палацу Рад для Москви | 1930 | ||
| Приватна архітектурна практика в Лондоні (у співавторстві з М.Фраєм) | 1934-1937 | ||
| Будинок Ґропіуса (англ. Gropius Haus) | 
|
Лінкольн, Массачусетс, США | 1937 |
| Packaged House System (у співавторстві з Конрадом Ваксманом) у Лінкольні, Массачусетс | 1941-1943 | ||
| Корпус для аспірантів в Гарвардському університеті (у співавторстві з Брауном, Лайфордом і Фробесом) | 1948-1950 | ||
| Ряд проектів меблів для австрійської фірми «Тоне» | 1950 | ||
| Проекти будинків «Бостон-центру» в Бостоні і офісу МакКормік в Чикаго | 1953 | ||
| Житловий будинок Stichweh у Ганновері | 1952-1953 | ||
| Проекти будівель початкових шкіл для штату Массачусетс | 1954-1959 | ||
| 9-и поверховий житловий будинок для виставки «Інтербау» в Західному Берліні (спільно з «ТАС» і В. Ебертом) | |||
| Проектування і будівництво комплексу Багдадського університету (спільно з «ТАС» і Р. Макмілланом) | 1957 | ||
| Хмарочос Pan-Am на Мангеттені | 1957/59 | ||
| Планування «містечка Ґропіуса» в тодішньомук Західному Берліні | з 1960 (пізніше змінено) | ||
| Будівля посольства США в Греції | 
|
Афіни, Греція | 1956-1961 |
| Проект будівлі «Моніка» на пл. Пікаділлі в Лондоні | 1961 | ||
| Фабрика порцеляни Rosenthal у Ротбюль | 1965 в Сельбе | ||
| Скляний Собор (офіційно: Thomas Glaswerk) | 1968 в Амберг |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Walter Adolph Gropius 1883 - 1969. British Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2006-08-02.
- ↑ Ретроспективна виставка творів Фріди Кало в Мартін-Ґропіус-Бау//Радіо «Свобода» 28.05.2010
Посилання[ред. | ред. код]
- Національний музей імені Андрея Шептицького. Виставка Інституту зв’язків з закордону (ifa). Баугауз: фотографії. 13 березня – 15 квітня 2007 року.
- Мистецтво Баугаузу в Бухенвальді
- Нові стилі в архітектурі
- «Баугауз»: «іконі модернізму» 90 років.
Література[ред. | ред. код]
- (англ.) The New Architecture and the Bauhaus, Walter Gropius, 1935.
- (англ.) The Scope of Total Architecture, Walter Gropius, 1956.
- (англ.) From Bauhaus to Our House, Tom Wolfe, 1981.
- (англ.) The Walter Gropius Archive, Routledge (publisher), 1990–1991.
|
