Валюти засновані на часовому факторі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В економіці, валюта  заснована на часовому факторі — це альтернативна валюта, вартість якої складає людино-годину або іншу одиницю часу. У ситемах, заснованих на такій валюті, волонтер за кожну свою роботу отримує запис у одну годину. Також можуть використовуватись інші  одиниці часу, засновані на часових проміжках, менших за годину (наприклад, десять хвилин — 6 од/год або 15 хвилин — 4 одиниці/год). Також може бути використана середня погодинна заробітна плата для формування вартості послуг. Особливо це характерно для бірж часу.

Ранні системи засновні на часових валютах[ред.ред. код]

Білет на здійснення вантажних перевезеннь 1832 рік

Вперше зазначені системи з'явились на початку ХІХ ст. у національній біржі справедливої праці, що була створена Робертом Оуеном в Бірмінгемі (Англія). Він видав «робочої Записки», схожі на банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 40, 80 годин.[1]

У 1848 році соціаліст П'єр-Жозеф Прудон постулює систему «часових читів». У 1875 році Карл Маркс писав про «трудові сертифікати» (Arbeitszertifikaten) в своїй критиці Готської програми «сертифікат від суспільства, що [робітник] виконав певну кількість праці», які можуть бути використані для використання «із суспільних запасів такої вартості, скільки коштує така ж кількость праці».[2] Джосайе Уоррен опублікував книгу, яка описує трудові банкноти в 1852 році.[3]

Едгар С. Кан ввів термін «тайм-долар» в книзі у  співавторстві з Джонатан Роу в 1992 році.[4] Він також зарезервував товарний знак термінів «Банк часу» та «Часовий кредит».[5][6]

Тайм-долари[ред.ред. код]

Тайм долари це валюта вільна від відсотку[7] , що використовується як засіб забезпечення взаємного кредиту в банку часу. Вони зазвичай називаються «часові кредити» або «кредити» за межами Сполучених Штатів. Кожна біржа реєструєт відповідні кредитні і дебетові надходження на рахунках учасників. Одна година коштує один долар, в незалежності від послуг, що надаються протягом однієї години. Ця система, що спирається на великий ресурс призначена для визнання і заохочення взаємних громадських робіт, протистояння інфляції, для уникнення накопичення, допомагає розвитку торгівлі, а також заохочує співпрацю між учасниками.[8][9][10][11]

Банки часу[ред.ред. код]

Банки часу були створені в 34 країнах, при цьому як мінімум 300 банків, створені в 40 штатах США та 300 на всій території Сполученого Королівства.[12][13] Банки часу набули значного поширення у Японії, Південній Кореї, Новій Зеландії, Тайвані, Сенегалу, Аргентині, Ізраїлі, Греції та Іспанії.[14][15][16] Банки часу використовуються для того, щоб зменшити показники рецидивизма неповнолітніх правопорушників; полегшення реабілітації колишніх засуджених; надання послуг в галузі охорони здоров'я, професійної підготовки і соціального обслуговування в державних житлових комплексах; сприяння реабілітації токсикоманів; включення в суспільство інвалідів; забезпечення догляду за престарілими, надання їммедичних послуг та хоспісної допомоги..[17][18][19][20][21][22]

Витоки і філософія[ред.ред. код]

Банк часу являє собою інструмент розвитку суспільства і працює, сприяючи обміну вміннями і досвідом у рамках общини. Він спрямований на створення ядра економіки, сім'ї і громади щодо оцінки та винагородиза роботу, проведену в ній. Перший у світі банк був створений у Японії Теруко Мідзусімою в 1973 році з ідеєю, що учасники можуть заробити часові кредити, які вони потім можуть витратити. В основу банку покладена концепція, що кожна година часу, яку витрачають для надання послуги іншим можна отримати у вигляді послуги, яку інші нададуть вам в майбутньому, особливо в старості, коли ви потребуєте цього найбільше. У 1940-х роках, Мідзусіма вже передбачав проблеми, що виникнуть у зв'язку зі старінням нації. 

У філософському сенсі банк часу засновано на наступних принципах:[23]

  • Все це актив
  • Деякі роботи виконуються за грошову винагороду
  • Взаємодопомоги
  • Необхідність існування общини
  • Повага до всіх людей

Критика[ред.ред. код]

Деякі критики зауважують, що валюти засновані на часовому факторі не виконують функуції інформування в економіці. Так Франк Фішер з Масачусетського технологічного інститути стверджував у 80-і роки, що така Валюта «буде призвродити до спотворення ринкових сил, які підірвали економіку Росії[24] 

Дослідження д-ра Джилл Сейфганг, одне з небагатьох дослідженнях банків часу проведене науковим співтовариством,— визначило ряд інших практичних проблеми банку часу. Перша — це труднощі спілкування з потенційними членами аби «змусити людей зрозуміти різницю між банком часу волонтерством».[25] Вона також зазначає, що немає ніякої гарантії, що кожена людина отримати необхідну їй послугу з Банку тому, що певних спеціалістів може бути недостатньо в суспільстві.[25]

Один із найсильніших критичних запереченнь до банку часу є питання його організаційної стійкості. У той час як деякі послуги мають віднсно низькі накладні витрати,[26] іншімають значно більші витрати на опалту праці та організацію надання таких послуг чи виробництва товарів. Це може бути досить дорого для невеликих організацій і без довгострокового джерела фінансування, вони можуть відмовитися від такої системи.[25][27]

Посилання[ред.ред. код]

  1. TUC – History Online. Процитовано 24 February 2015. 
  2. Tadayuki Tsushima. Understanding "Labor Certificates" on the Basis of the Theory of Value―The Law of Value and Socialism― 1956. Процитовано 24 February 2015. 
  3. Warren, Josiah (1852). Equitable Commerce: A New Development of Principles. New York: Burt Franklin Press. с. 117. 
  4. Cahn, Edgar (1992). Time Dollars: The New Currency That Enables Americans to Turn Their Hidden Resource-Time-Into Personal Security & Community Renewal. Emmaus, Pennsylvania: Rodale Press. ISBN 978-0-87857-985-3. 
  5. TIME BANKS Trademark. TrademarkHound. US PatentOffice. 
  6. TIME CREDITS Trademark. TrademarkHound. US Patent Office. 
  7. Lietaer, Bernard; Dunne, Jacqui (2013). Chapter5: The Future Has Arrived But Isn't Distributed Evenly...Yet!. Rethinking Money: how new currencies turn scarcity into prosperity. San Francisco, CA: Berrett-Koehler Publishers, Inc. с. 85. ISBN 978-1-60994-296-0. 
  8. Ryan-Collins, Josh; Stephens, Lucie; Coote, Anna (2008). The new wealth of time: how timebanking helps people build better public services. London, UK: New Economics Foundation. с. 3–4. ISBN 978-1-904882-45-9. 
  9. Ferrara, Peter (March 1, 2013). Rethinking Money: The Rise Of Hayek's Private Competing Currencies. Forbes Magazine. Процитовано March 17, 2013. 
  10. Lietaer, Bernard; Dunne, Jacqui (2013). Rethinking Money: how new currencies turn scarcity into prosperity. San Francisco, CA: Berrett-Koehler Publishers, Inc. с. 5, 79–85. ISBN 978-1-60994-296-0. 
  11. Collom, Ed; Lasker, Judith (2012). Equal Time, Equal Value: Community Currencies and Time Banking in the US. Burlington, VT: Ashgate Publishing Limited. с. 19–20. ISBN 978-1-4094-4904-1. 
  12. Cahn, Edgar (November 17, 2011). Time Banking: An Idea Whose Time Has Come?. Yes Magazine. Процитовано 7 April 2013. 
  13. Cahn, Edgar (July 19, 2011). Інтерв'ю з Michel Martin. «Beyond Bartering: Banking On Community Connections». National Public Radio: Tell Me More (Washington, DC). 
  14. Simon, Martin (2010). Your Money or Your Life: Time for Both. Gloucestershire, UK: Freedom Favours. с. 110–115. ISBN 978-0-9566556-0-8. 
  15. Minister hails Japan care scheme. BBC News UK. 30 October 2010. Процитовано 7 April 2013. 
  16. Madaleno, Margarida (29 August 2012). Time-banking offers hope to the dispossessed youth of Europe. New Statesman. Процитовано 7 April 2013. 
  17. Shah, Angana; Samb, Pape (October 2011).
  18. Building Social and Economic Support Networks with Time Dollars (Report).
  19. Ryan-Collins, Josh; Stephens, Lucie; Coote, Anna (2008). The new wealth of time: how timebanking helps people build better public services. London, UK: New Economics Foundation. с. 19–51. ISBN 978-1-904882-45-9. 
  20. Phelps Stokes Fund (November 2008).
  21. Letcher, Abby S.; Perlow, Kathy M. (December 2009). Community-Based Participatory Research Shows How a Community Initiative Creates Networks to Improve Well-Being. American Journal of Preventive Medicine 37 (6S1). с. S292–S299. PMID 19896032. doi:10.1016/j.amepre.2009.08.008. 
  22. Miyashita, Mitsunori (June–July 2008). The Japan HOspice and Palliative Care Evaluation study (J-HOPE study): study design and characteristics of participating institutions. American Journal of Hospice & Palliative Medicine 25 (3). с. 223–232. PMID 18573997. doi:10.1177/1049909108315517. 
  23. The Five Core Values. 
  24. Cahn, (2004), p. 6
  25. а б в Seyfang, (2004), p. 69
  26. e.g., the Cape Ann Time Bank
  27. Sustainability — The Business of Timebanking.