Ванадиніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ванадиніт
Vanadinite - ACF mine, Mibladen, Morocco.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Vna[2]
Хімічна формула Pb₅(VO₄)₃Cl[3]
Nickel-Strunz 10 8.BN.05[4]
Dana 8 41.8.4.3
Ідентифікація
Колір цинобровий, червоно-коричневийd, коричневий і солом'янийd
Сингонія гексагональна сингонія
Просторова група кристалографічна група 176d[4]
Твердість 3
Колір риси солом'янийd
Густина 6,88 г/см³[4]
Інші характеристики
Названо на честь ванадій[4]
Типова місцевість Сімапанd
CMNS: Ванадиніт у Вікісховищі

Ванадині́тмінерал класу ванадатів. Це одна з основних промислових руд металу ванадію і незначне джерело свинцю.

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку він був виявлений в Мексиці іспанським мінералогом Андресом Мануелем дель Ріо в 1801 році. Він назвав мінерал «коричневим свинцем» і стверджував, що він містить новий елемент, який він спершу назвав панкромієм, а пізніше — еритронієм. У 1830 році шведський хімік Нільс Габріель Сефстрем відкрив новий елемент, який назвав ванадієм. Пізніше виявилося, що це ідентично металу в мінералі, виявленому раніше Андресом Мануелем дель Ріо. «Коричневий свинець» Дель Ріо також був знову відкритий у 1838 році в Зімапані, штат Ідальго, Мексика, і був названий ванадинітом через високий вміст ванадію.[5]

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Pb5[Cl(VO4)3]. Склад у %: PbO — 78,80; Cl — 2,50; V2O5 — 19,26. Домішки — Са, Р, As. Сингонія гексагональна. Густина 6,66 — 7,10. Твердість 3,5. Жовтого, червоного, бурого кольору. Блиск алмазний. Щільний, крихкий мінерал, він зазвичай знаходиться у вигляді червоних шестикутних кристалів. Кристали ванадиніту відповідають гексагональній системі симетрії. Ця внутрішня структура часто відображається на гексагональній зовнішній формі кристалів. Кристали зазвичай мають форму коротких шестикутних призм, але їх також можна знайти у вигляді шестикутних пірамід, округлих мас або кірок. Рідкісний. Значні скупчення використовують як руду ванадію.

Утворюється в зоні окиснення родовищ, руди яких містять ґаленіт. Інші пов'язані мінерали включають вульфеніт, лімоніт та барит. Виникає лише внаслідок хімічних змін раніше існуючого матеріалу. Тому він відомий як вторинний мінерал.

Ванадинітові родовища були виявлені в Південній Америці, Європі, Африці та Північній Америці. Великі родовища — Берґ-Аукас (Намібія). Знайдений в районі Мібладен (Марокко), на копальні Олд-Юма (шт. Аризона, США), а також в Узбекистані, Мексиці і Аргентині.

До асоційованих мінералів належать міметезит, піроморфіт, деклуазит, мотраміт, вульфеніт, церусит, англезит, кальцит , барит та різні оксиди заліза.

Родовища ванадиніту знайдені у всьому світі: Австрія, Іспанія, Шотландія, Уральські гори, Південна Африка, Намібія, Марокко, Аргентина, Мексика та 4 штати США: Арізона, Колорадо, Нью-Мексико та Південна Дакота.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • ванадиніт арсеновий (відміна ванадиніту, яка містить до 13,5 % As2O5);
  • ванадиніт мідний (відміна ванадиніту з родов. Казахстану, яка містить до 1,55 % CuO);
  • ванадиніт флуористий (відміна ванадиніту, яка містить ізоморфну домішку флуору);
  • ванадит (зайва назва ванадиніту).

Використання[ред. | ред. код]

Поряд з карнотитом та роскоелітом, ванадиніт є однією з основних промислових руд елемента ванадій, який можна видобути шляхом випалювання та виплавки. Ванадиніт також іноді використовують як джерело свинцю. Загальний процес вилучення ванадію починається з нагрівання ванадиніту з сіллю (NaCl) або карбонатом натрію (Na2CO3) при температурі приблизно 850 ° C, утворюючи ванадат натрію (NaVO3). Продукт розчиняють у воді, а потім обробляють хлоридом амонію, отримуючи оранжевий осад метаванадату амонію. Потім його плавлять, утворюючи сиру форму пентаксиду ванадію (V2O5). Відновлення пентоксиду ванадію з кальцієм дає чистий ванадій.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. rruffМіжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
  4. а б в г Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. J. A. Pérez-Bustamante de Monasterio (1990). Highlights of Spanish chemistry at the time of the chemical revolution of the 18th century. Fresenius' Journal of Analytical Chemistry 337 (2): 225–228. doi:10.1007/BF00322401. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]