Ванакт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глиняна табличка мікенської доби зі словом «ванакт», Археологічний музей Фів
Фрагмент вази архаїчної доби зі словом «ванакт», Берлінське античне зібрання

Ванакт, ванакс (дав.-гр. ϝάναξ, wánax) — титул грецьких володарів мікенської доби. Жіноча форма титулу — ванасса (дав.-гр. ϝάνασσα, wánassa). Ймовірно є запозиченим в мінойців або карійців.

Українською це слово зазвичай перекладають як «цар» (або ж, відповідно, «цариця»).

Після дорійської навали титул виходить з вжитку і витісняється терміном «басилевс», яким за мікенських часів позначали вождя окремого племені або ж навіть сільського старосту. За часів Гомера, а іноді навіть пізніше саме слово «ванакт» використовували надзвичайно рідко, і здебільшого щодо легендарних володарів давнини на кшталт Агамемнона.

Анактами за класичних часів називали також Діоскурів, другорядних божеств, яких вштановували в Аттиці, Арголіді та Фокіді[1][2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Павсаній. Опис Еллади, II 22, 6; 36, 6; X 38, 7
  2. Фукідід. VIII 93, 1