Перейти до вмісту

Вангажі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вангажі
Лютеранська церква
Лютеранська церква
Вангажі. Карта розташування: Латвія
Вангажі
Вангажі
57°05′33″ пн. ш. 24°32′47″ сх. д. / 57.09250° пн. ш. 24.54639° сх. д. / 57.09250; 24.54639
КраїнаЛатвія
РегіонЛіфляндія
КрайРопазький край
Статус1991
Площа
  Загалом5,1 км²
Висота20 м
Населення (2016)[1]
  Загалом3778 ос.
  Густота740,8 осіб/км²
Часовий поясEET (UTC+2)
  Літній часEEST (UTC+3)
Сайтwww.vangazi.lv
Мапа
Мапа

Вангажі (латис. Vangaži, нім. Wangasch) — місто в Латвії. Поруч із містом проходить важлива магістраль Рига Псков.

Статус міста з 1991 року. За 3 км від міста протікає ріка Гауя.

Історія

[ред. | ред. код]

Місто було засноване в XIII столітті як поселення, яке мало стратегічне значення через своє розташування на річці, що було важливим для торгівлі та транспортних шляхів. З 1341 року Вангажі стали частиною Лівонії і знаходились під владою Тевтонського ордену.

Впродовж століть Вангажі змінювали своїх правителів. Після розпаду Лівонії місто потрапило під Річ Посполиту, а в середині XVII століття стало частиною Шведської імперії. Після Північної війни місто увійшло до складу Російської імперії в 1710 році, де воно залишалось до 1918 року.

У XX столітті Вангажі стали частиною Латвійської Республіки, а після Другої світової війни і захоплення Латвії СРСР, місто стало частиною радянської адміністративної структури, що змінило його соціальну та культурну картину.

Населення

[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності населення

[ред. | ред. код]

Аналіз змін чисельності населення в існуючих адміністративних межах за даними Центрального статистичного управління (CSP) свідчить про наявність кількох чітко виражених демографічних етапів.[2]

У період 1970–1989 рр. спостерігалося стабільне зростання чисельності населення. Так, у 1970 році населення становило 2,7 тис. осіб, тоді як у 1979 році — вже 3,36 тис. осіб (середньорічний приріст +2,47%). Найвищий показник був зафіксований у 1989 році — 4,37 тис. осіб (+2,64% на рік). Це зростання можна пояснити індустріалізацією, міграційним притоком у радянський період та відносно високими показниками природного приросту.

Після 1989 року демографічна динаміка змінює напрям. У 2000 році чисельність населення скоротилася до 4,17 тис. осіб (−0,41% на рік), що відображає загальносистемну демографічну кризу пострадянського простору, зумовлену економічною трансформацією, еміграцією та зниженням народжуваності.

У 2011–2021 рр. процес депопуляції посилився: населення скоротилося з 3,60 тис. до 3,28 тис. осіб, а середньорічні темпи зменшення становили відповідно −1,33% та −0,94%.

Етнічна структура населення

[ред. | ред. код]

У 1979–1989 рр. домінуючою етнічною групою були росіяни (понад 51–53%), тоді як частка латишів залишалася відносно низькою (28–32%). Така структура є типовою для радянського періоду та відображає наслідки міграційної політики СРСР, спрямованої на індустріальні регіони.

Починаючи з 1990-х років, спостерігається поступове скорочення чисельності російського населення — з 2324 осіб у 1989 році до 1249 осіб у 2021 році (зменшення частки з 52,8% до 39%). Водночас частка латишів демонструє стале зростання — з 28,3% у 1989 році до 42% у 2021 році. Це пояснюється як репатріацією латиського населення, так і еміграцією частини російськомовних мешканців після відновлення незалежності Латвії.

Частки білорусів, українців, поляків та литовців упродовж усього періоду залишалися відносно стабільними (у межах 2–7%), хоча їх абсолютна чисельність скорочувалася разом із загальним спадом населення. У 2021 році зросла частка категорії «інші», що може свідчити як про зміну методології обліку, так і про зростання етнічної самоідентифікації поза традиційними групами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
  2. Iedzīvotāji pēc dzimuma un vecuma grupām reģionos, novados, pilsētās, pagastos, ciemos (atbilstoši robežām 2025. gada sākumā), apkaimēs un blīvi apdzīvotās teritorijās (eksperimentālā statistika) 2000 - 2025. Oficiālās statistikas portāls (латис.). Процитовано 2 січня 2026.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]