Вандальська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вандальська війна
Vandalic War campaign map.png
Дата 533 - 534
Місце Сучасні Лівія, Туніс, східний Алжир, Сардинія
Результат Ліквідація Королівства вандалів і аланів
Противники
Labarum.svg Ромейська імперія Blason royaume Vandales.svgКоролівство вандалів і аланів


Командувачі
Велізарій Гелімер


Сили сторін
15 000 - 17 000 20 000 - 25 000 або 30 000 - 40 000


Військові втрати
не відомо не відомо


Вандальська війна (533–534) — збройний конфлікт між Ромейською імперією та Королівством вандалів і аланів, що закінчився ліквідацією останнього.


Передумови конфлікту[ред. | ред. код]

Безпосереднім приводом до конфлікту став державний переворот у Вандало-аланському королівстві, коли Гелімер усунув від влади короля Гільдеріка, мотивуючи це наступним чином:

« «[…] забрати у Гільдеріка царську владу, як у чоловіка не войовничого, що стерпів поразку від маврусіїв та хоче віддати вандальську державу василевсу Юстину, для того щоб верховна влада не дісталася йому (тобто Геліміру), який належав до іншого дому […]»[1]
Оригінальний текст (гр.)
«ἀναπείθει ἀφελέσθαι μὲν Ἰλδέριχον τὴν βασιλείαν, ὡς ἀπόλεμόν τε καὶ ἡσσημένον πρὸς Μαυρουσίων, καὶ Ἰουστίνῳ βασιλεῖ καταπροδιδόντα τὸ τῶν Βανδίλων κράτος, ὡς μὴ ἐς αὐτὸν ἐκ τῆς ἄλλης οἰκίας ὄντα ἡ βασιλεία ἥκοι»[2]
»

Переворот Гелімера носив відверто антиримську та антикатолицьку позицію, що особливо сильно зачіпало інтереси Візантії, та надавало привід для для розірвання договору від 474 року. Тому саме Юстиніан виступив офіційним захисником Гільдерика, зокрема у першому листі до Гелімера, він зазначав про необхідність дотримуватися заповіту Ґейзеріка. Адже згідно його положень наступником престолу повинен був стати Гелімер. В другому листі до Юстиніан відзначав, що війна проти Гелімера не буде порушенням мирних домовленостей 474 року, а тільки відновленням покаранням за порушення принципу престолонаслідування в королівстві, та відновленням у правах законного правителя. Проте Гелімер відповів, що це не він усунув від влади Гільдерика, а сам вандальський народ[3]. Наслідком переговорів стало загострення конфлікту та підготовка до повномасштабної війни.

Хід бойових дій[ред. | ред. код]

Битва при Децім[ред. | ред. код]

Битва при Трікамарі[ред. | ред. код]

Облога Медея[ред. | ред. код]

Після розгрому при Тікамарі, Гелімер зімів укритися в гірській місцевості Папуа, де на кордоні із Нумідією розташоване на вершині гори місто Медей. Користуючись підтримкою місцевих племен (маврусіїв) останній король вандалів очікував тут укріпитися на період зими. Велізарій залишив тримати облогу одного із свої командирів Фару, із загоном герулів[4]. За час облоги Фара здійснив тільки одну спробу штурму, котра закінчилася поразкою та втратою ста десяти воїнів. Вона змусила ромейського командира відмовитися від подібних спроб надалі та максимально посилити охорону підступів до гори. Така тактика спрацювала, і після трьох місяців облоги Гелімер капітулював[5]. І як констатує Прокопій Кесарійський, прийнявши гарантію збереження власного життя та життя своїх родичів Гелімер капітулюва, що стало закінченням війни з вандалами[6].

Монета, карбована королем Гелімером

Наслідки[ред. | ред. код]

Безпосереднім наслідком війни стала ліквідація Вандало-аланського королівства та утворення на його території ромейської адміністративно-політичної одиниці — Преторіанська префектура Африки, що згодом була реорганізована в Африканський екзархат.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история / Прокопий Кесарийский. Пер., статья, коммент. А. А. Чекаловой . – М.: Наука, 1993.– С. 201
  2. Procopius . History of the war with an English translation by H. B. dewing in six volumes. Vol. II: books III and IV. — London: William Heinemann; New York: G. P. Putnam's sons, 1916. -P. 84-86
  3. Procopius . De bello Vandalica, III, 9
  4. Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история / Прокопий Кесарийский. Пер., статья, коммент. А. А. Чекаловой . — М.: Наука, 1993.- С. 248
  5. Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история / Прокопий Кесарийский. Пер., статья, коммент. А. А. Чекаловой . — М.: Наука, 1993.- С. 256–257
  6. Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история / Прокопий Кесарийский. Пер., статья, коммент. А. А. Чекаловой . — М.: Наука, 1993.- С. 257

Джерела[ред. | ред. код]

Дослідження[ред. | ред. код]

  • Wilczyński M. Zagraniczna i wewnętszna polityka afrykańskiego państwa Wandałów. - Kraków: Wydawnictwo Naukowe WSP, 1994. - S. 178 - 212