Ванланді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 

Ванланді
Помер 1 століття
Стара Уппсала, комуна Уппсала, лен Уппсала, Швеція
Діяльність політик
Посада Напівлегендарні королі Швеції
Рід Інґлінґи
Батько Свейгдір
Діти Вісбур

Ванланді (Vanlandi) — легендарний правитель свеїв з династії Інглінгів .

В «Сазі про інглінгів»[ред. | ред. код]

Ванланді був сином Свейгдіра. На відміну від своїх предків, він був дуже войовничим, але саги нічого не повідомляють про його війни. Крім того, Ванланді багато подорожував. Під час однієї зимівлі в Країні фінів він одружився з дочкою Сн'яра Старого Дріві, а навесні поїхав, пообіцявши повернутися на третю зиму. Коли він не повернувся навіть через десять років, Дріва заплатила чаклунці по імені Хульд, щоб та або повернула їй чоловіка, або вбила його. Коли чаклунство почало діяти, Ванланді захотів поїхати в Країну фінів, але його не пустили радники і друзі. Тоді його початку топтати мара. Вона так стиснула Ванланді голову, що він помер.

Тйодольв з Фініра говорить про смерть Ванланді так:

Ведьма волшбой
Сгубила Ванланди,
К брату Вили
Его отправила,
Когда во тьме
Отродье троллей
Затоптало
Даятеля злата.
Пеплом стал
У откоса Скуты
Мудрый князь,
Замученный марой.

— Сага об Инглингах, XIII.[1]

В «Книзі про ісландців»[ред. | ред. код]

«Книга про ісландців» згадує Ванланді в переліку Інглінгів між Свейгдіром і Вісбуром[2] .

Нащадки[ред. | ред. код]

Від Дріви у Ванланді був син Вісбур. Дріва відправила його до батька перед тим, як вдалася до чаклунства.

Казкова основа саги[ред. | ред. код]

Згадане в «Сазі про інглінгів» ім'я чаклунки, яка погубила Ванланді, — Хульд — типове ім'я великанші в скандинавських казках. «Сн'яр» (Snjar) означає «сніг», «Дріва» (Drifa) — «заметіль». Ці «промовисті» імена вказують на те, що в основі оповідання саги про Ванланді лежить казковий сюжет[3].

Література[ред. | ред. код]

Сага про інглінгів

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сага об Инглингах, XIII.
  2. Guðni Jónsson's edition of Íslendingabók. Архів оригіналу за 2007-05-08. Процитовано 2019-06-07. 
  3. М. И. Стеблин-Каменский. «Круг земной» как литературный памятник// Круг земной. М., 1980. С. 595.