Ванти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ванти на вітрильнику кінця XVIII ст.
Вантові щаблі

Ва́нти (однина ва́нта; від нід. want) — снасті стоячого суднового такелажу, що слугують для кріплення щогл і піднімання по них[1].

Виготовляються зі сталевого або прядивного тросу і служать для закріплення щогли, будучи відтяжками до борту і дещо до корми. Число вант залежить від площі вітрил.

Для натягування вант використовують юферси.

На старовинних великих кораблях з метою збільшення кута, під яким нижні ванти і фордуни йдуть до щогл, із зовнішнього боку бортів на рівні палуби кріпилися міцні дерев'яні майданчики — руслені[2].

Для підіймання на щогли поперек вантових тросів на певній відстані (як правило, близько 40 см) один від одного кріплять щаблі — вантові щаблі[3] чи вибленки. Вони можуть бути прядивними, дерев'яними чи металевими і прив'язуються до вант за допомогою вантовощабельного вузла.

Йменуються ванти за рангоутними деревами:

  • Стень-ванти укріпляють стеньги, брам-стень-ванти — брам-стеньги, бом-брам-стень-ванти — бом-брам-стеньги;
  • Фок-ванти, фор-стень-ванти, фор-брам-ванти укріпляють складену фок-щоглу;
  • Грот-ванти, грот-стень-ванти, грот-брам-ванти укріпляють складену грот-щоглу;
  • Бізань-ванти, крюйс-стень-ванти, крюйс-брамс-ванти укріпляють складену бізань-щоглу.

Товщина прядивних вантових тросів на вітрильних кораблях залежала від розташування вертикального рангоутного дерева. Нижні ванти, що підтримували самі щогли, були найтовстішими — їхній діаметр сягав 100 мм. Більш тоншими були стень-ванти, а брам-стень-ванти ще тонше.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ванти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. А. С. Целовальников Рангоут и такелаж парусного корабля. — Центральный морской клуб ДОСААФ РСФСР. Издательство ДОСААФ. Москва, 1987
  3. Щаблі вантові: Морський словник