Вапник Володимир Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Наумович Вапник
Народився 6 грудня 1936(1936-12-06) (82 роки)
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик, інформатик, викладач університету, статистик
Alma mater Узбецький державний університет
Сфера інтересів математика, машинне навчання
Заклад Королівський коледж Гелловей[d], Facebook, Inc.[d], AT&T Labs[d] і Колумбійський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук (1984)
Член Національна інженерна академія США[d]
Відомий завдяки: Метод опорних векторів
Нагороди

Медаль Джона фон Неймана (2017)
Kampé de Fériet Award (2014)
C&C Prize (2013)
Медаль Бенджаміна Франкліна (2012)
IEEE Frank Rosenblatt Award (2012)
IEEE Neural Networks Pioneer Award (2010)
Paris Kanellakis Award (2008)
Fellow of the U.S. National Academy of Engineering (2006)
Gabor Award, International Neural Network Society (2005)

Премія Олександра фон Гумбольдта (2003)`

Вапник Володимир Наумович (рос. Вапник Владимир Наумович, англ. Vladimir Naumovich Vapnik, народ. 6 грудня 1936) — радянський та американський науковець, один з основних розробників теорії Вапника - Червоненкіса, що пов'язана із теорією статистичного навчання і співрозробник методу опорних векторів. Даний метод знайшов широке застосування в галузі машинного навчання.

Біографія[ред. | ред. код]

В 1943—1953 роках навчався в школі № 18 в м. Ташкент. В 1958 році закінчив Узбецький державний університет у Самарканді.

В 1964 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук по статистиці в Інституті проблем управління (Москва) під керівництвом О. Я. Лернера[1]. В 1984 році захистив докторську дисертацію[2]. До 1990 року працював в Інституті проблем управління на посаді завідуючого відділу[3].

Наприкінці 1990 року емігрує в США, де попередньо побував у 1989 році[3]. Працював у Bell Labs (1991—2002), де разом із іншими співробітниками розробив теорію методу опорних векторів (англ. support vector machine). З 2002 року перейшов працювати в лабораторію корпорації NEC в Принстон, штат Нью-Джерсі. Також з 1995 року є запрошеним професором у Королівському коледжі Хелловея[en] (Лондонський університет) і з 2003 — в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.

Станом на лютий 2017, він мав h-індекс 115 і загалом його публікації були процитовані понад 180 000 раз.[4] Його книга «Statistical Learning Theory» було процитовано понад 60 000 раз.

Монографії[ред. | ред. код]

  • Вапник В. Н., Червоненкис А. Я. Теория распознавания образов. М.: Наука, 1974
  • Вапник В. Н. Восстановление зависимостей по эмпирическим данным. М.: Наука, 1979
  • Vapnik V.N. The Nature of Statistical Learning Theory. Springer, 1995
  • Vapnik V.N. Statistical Learning Theory. NY: John Wiley, 1998

Дивіться також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]