Вапно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вапно́ — оксид кальцію — СаО. Сингонія кубічної форми. Вид гексоктаедричний. Густина 3,3. Твердість 3-5. Безбарвний (у шліфах). Знайдений лише у вапнистих породах з лав Везувію[прояснити].

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово вапно походить від дав.-рус. вапьно («вапно», однокореневе слово вапь вживалося в значенні «фарба»), і далі від прасл. *vapьno. Вважається спорідненим з прусськ. woapis, латис. vãpe. Також припускають запозичення з грец. βαφή[1].

Класифікація[ред. | ред. код]

Негашене вапно — СаО це неорганічна бінарна сполука кальцію та оксигену.

Будівельним вапном називають в'яжучу речовину, яку одержують шляхом випалювання нижче температури спікання карбонатних гірських порід — крейди, вапняку, доломіту тощо.

Розрізняють:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]