Варенников Валентин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Іванович Варенников
Валентин Иванович Варенников
Evstafiev-Valentin Varennikov 11AUG94.jpg
Валентин Варенников
Народження 15 грудня 1923(1923-12-15)
Краснодар
Смерть 6 травня 2009(2009-05-06) (85 років)
Москва
Поховання
Рід військ Сухопутні війська
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія)
Партія Комуністична партія Російської Федерації і КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування Головнокомандувач Сухопутних військ
Війни / битви Німецько-радянська війна
Автограф Army Gen. Valentin Varennikov signature.png
Нагороди
Герой Радянського Союзу
MAfgan10A rib.png
Варенников Валентин Іванович у Вікісховищі?

Валентин Іванович Варенников (рос. Валентин Иванович Варенников; * 15 грудня 1923, Краснодар — † 6 травня 2009, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії, Герой Радянського Союзу. Депутат Верховної Ради РРФСР та СРСР, Державної думи РФ 3-го і 4-го скликань. Входив до складу ЦК КПРС і КПРФ, ради фракції «Родина».

В останні роки обіймав посаду Генерального інспектора Міністерства Оборони Російської Федерації, члена Центральної Ради Міністерства Оборони РФ у справах ветеранів.

Президент Міжнародної ліги захисту людської гідності і безпеки.

Біографічна довідка[ред. | ред. код]

Валентин Варенников народився 15 грудня 1923 року. Російянин. Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе; Військову Академію Генштабу СРСР. Генерал армії, Герой Радянського Союза, лауреат Ленінської премії.

Учасник Великої Вітчизняної війни з 1942 по 1945 рр., Параду Перемоги, військових подій в Анголі, Сирії, Ефіопії і Афганістані. Головний організатор робіт військових частин з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Командував чотирма полками, мотострілецькою дивізією, армійським корпусом, 3-ою Ударною армією, з 1973 по 1979 рр. військами Прикарпатського військового округу; був першим заступником начальника Генерального штабу ЗС 10 років (з них — 4,5 року в Афганістані), Головнокомандувачем Сухопутними військами — заступником Міністра оборони СРСР.

Обирався: двічі — депутатом Верховної Ради РРФСР, тричі — Верховної Ради СРСР і народним депутатом СРСР. Входив до складу ЦК КПРС.

У 1991 році Варенников підтримав позаконституційний Державний комітет з надзвичайного стану в СРСР (ГКЧП), створення якого було назване спробою державного перевороту. В серпні 1991 Валентин Варенников доводив тодішньому голові Верховної Ради УРСР Леоніду Кравчуку політику ГКЧП. Після провалу комуністичного путчу в серпні 1991 був арештований у справі ГКЧП. У лютому 1994 року амністований, проте амністію не прийняв і наполіг на суді. Верховний суд РФ його виправдав. Генпрокуратура опротестувала рішення суду. Президія Верховного суду РФ повторно судила і виправдувальний вирок залишила в силі.

Обирався депутатом Державної Думи РФ другого і четвертого скликань, був Головою Комітету Держдуми у справах ветеранів і 1-м заступником Голови Комітету Держдуми у справах ветеранів.

Активно займався суспільно-політичною діяльністю. У 1997—2005 рр. — Президент Російської Асоціації Героїв — загальноросійській організації, що об'єднала Героїв Радянського Союзу, Героїв Росії і Повних кавалерів ордена Слави. З листопада 2005 року — Президент Міжнародної ліги захисту людської гідності і безпеки. В рамках Ліги ведеться миротворча і соціально-гуманітарна діяльність.

Син — Варенников Володимир Валентинович, генерал-лейтенант, політичний однодумець і соратник батька.

Посилання[ред. | ред. код]