Варення Микола Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варення Микола Романович
Народження 7 листопада 1917(1917-11-07)
Калинове, Попаснянський район, Артемівська округа, Донецька губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Смерть 23 червня 2001(2001-06-23) (83 роки)
  Івано-Франківськ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр історичний живопис, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Одеське художнє училище (1940) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Діяльність художник, педагог
Напрямок соціалістичний реалізм
Вчитель Мучник Леонід Овсійович, Павлюк Микола Артемович, Йогансон Борис Володимировичd, Анісович Владислав Леопольдович, Френц Рудольф Рудольфовичd, Сорокін Іван Семеновичd і Мєшков Василь Васильовичd
Відомі учні Гнатюк Остап Романович
Працівник Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва і Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Член Спілка радянських художників України
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений художник УРСР

Микола Романович Варе́ння (нар. 7 листопада 1917, Калинове — пом. 23 червня 2001, Івано-Франківськ) — український художник і педагог, дослідник Гуцульщини; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Заслужений художник УРСР з 1987 року. Батько художниці Емілії Бучинської-Варення.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 жовтня [7 листопада] 1917(19171107) року в селі Калиновому (тепер селище міського типу Сєвєродонецького району Луганської області). У 19361940 роках навчався в Одеському художньому училищі імені Митрофана Грекова (викладачі Леонід Мучник, Микола Павлюк).

Учасник німецько-радянської війни. У 1940—1946 роках проходив службу у лавах Червоної армії у 95-му окремому полку зв'язку, де оформляв військові карти, зображував хроніку військових пересувань, обіймав посаду телеграфіста[1]. Член ВКП(б) з 1943 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медалями «За бойові заслуги» (29 квітня 1943), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[2].

Протягом 1946—1952 років навчався у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури (викладачі: Борис Йогансон, Владислав Анісович, Рудольф Френц, Іван Сорокін, Василь Мєшков). Дипломна робота — картина «На колгоспній птахофермі» (Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв).

У 1953—1961 роках викладав живопис у Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва Івано-Франківськой області. У 1961—1972 роках — директор Івано-Франківської дитячої художньої школи. У 1972—1976 роках — голова Івано-Франківської організації Спілки художників України. У 1997—2001 роках — доцент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Жив в місті Івано-Франківську на вулиці Радянській, № 48, квартира № 37 та вулиці Незалежності, № 55, квартира № 12[3]. Помер в Івано-Франківську 23 червня 2001 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового живопису та станкової графіки в історичному, побутовому, портретному жанрах, а також писав пейзажі та натюрморти. Серед робіт:

живопис
  • «Поранений солдат» (1942);
  • «Мітинг матросів, солдат і робітників на Якорній площі в Кронштадті 23 жовтня 1905 року» (1952; Центральний військово-морський музей імені імператора Петра Великого, Санкт-Петербург);
  • «Коля Піщенко — юний герой оборони Севастополя» (1953; Центральний військово-морський музей імені імператора Петра Великого, Санкт-Петербург);
  • «Марко Черемшина серед гуцулів» (1954; Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, Снятин);
  • «У вихідний день. Подруги» (1955);
  • «Портрет Ганни Герасимович — майстрині гуцульської народної вишивки» (1965);
  • «Гуцульський ярмарок» (1957);
  • «Прийшли з городу» (1958);
  • «Зустріч Червоної Армії в 1939 році у Прикарпатті» (1958—1960; Івано-Франківський краєзнавчий музей);
  • «Піонери на привалі» (1962);
  • «З минулого Карпат» (1964);
  • «Радянський воїн» (1965);
  • «Прикарпаття. 1941» (1967);
  • «На полонині» (1969);
  • «Гуцульщина — край мистецтва» (1975);
  • «Господарі полонини» (1975);
  • «Карпатський рейд Ковпака» (1985);
  • «Влітку на Гуцульщині» (1988);
  • «Доля людини» (1989, триптих);
  • «Викладачі-засновники Косівського училища прикладного мистецтва» (1989);
  • «Святкова Гуцульщина» (1990);
  • «Свято в горах» (1991);
  • «На Косівському базарі» (1991);
  • «Пасхальний день» (1991);
  • «Дівчина з букетом квітів» (1992);
  • «Жіночий портрет» (1993);
  • «На весіллі» (1994);
  • «Легенда. Говерла й Прут» (1996);
  • «На Великдень» (1996);
  • «Тривожна ніч. Данило Галицький» (1996);
  • «Роксолана» (1997);
ліногравюри
  • «Сім'я колгоспника» (1961);
  • «Після концерту» (1962);
  • «У Косів на базар» (1962);
  • «З поля» (1962);
  • серія «Радянські жінки в Великій вітчизняній війні» (1964);
  • серія «Нафтовики Долини» (1967);
  • «Обід чабанів» (1970);
  • серія «Історія Гуцульщини» (1985).

З 1954 року брав участь в обласних, з 1957 року — всеукраїнських, з 1963 року — всесоюзних художіх виставках. Персональні виставки відбулися в Івано-Франківську у 1968, 1972, 1977, 1979, 1985, 1987, 1997, 2002 (посмертна) роках, Косові, Долині, Верховині, Коломиї (усі в 1969 році).

В Україні твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України, Закарпатському та Івано-Франківському художніх музеях, у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у Коломиї (три роботи). Також роботи художника зберігаються у музеях та приватних зібраннях у Польщі, Чехії, Канаді, США, Великій Британії та в інших країнах[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]