Варлаам (Козуля)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варлаам (Козуля)
Varlaam Kozulya.jpg
Єпископ Варлаам (Козуля)
Єпископ Оренбурзький і Тургайський.
23 травня 1937 — 19 жовтня 1937
Церква: РПЦ
Єпископ Сизранський
29 січня 1937 — 22 травня 1937
Церква: РПЦ
Єпископ Марійський, вікарій Горьківської єпархії
27 травня 1935 — 28 січня 1937
Церква: РПЦ
Єпископ Осинський, вікарій Молотовської єпархії.
17 січня 1935 — 26 травня 1935
Церква: РПЦ
Єпископ Сарапульський, вікарій Кіровської єпархії
23 серпня 1934 — 16 січня 1935
Церква: РПЦ
Єпископ Златоустівський, вікарій Свердловської єпархії
27 березня 1934 — 22 серпня 1934
Церква: РПЦ
Єпископ Бершадський,
з 1928 Керуючий Вінницькою єпархією
серпень 1926 — 17 січня 1931
Церква: УПЦ МП
Попередник: Феодосій (Ващинський)
 
Ім'я при народженні: Козуля Петро Карпович
Народження: 1 липня 1871
с. Байбузівка, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть: 10 жовтня 1937
Оренбург, Російська РФСР, СРСР
Чернецтво: 29 липня 1901
Єп. хіротонія: 1926

Єпископ Варлаам (в миру Петро Карпович Козуля; 1 (13) липня 1871, с. Байбузівка, Балтський повіт, Подільська губернія - 10 жовтня 1937, спецкомбінат ГУЛАГ СРСР, Оренбург) - український релігійний діяч. Єпископ Українського екзархату РПЦ, зокрема єпископ Вінницький, згодом Марійський, Оренбурзький і Тургайський.

Жертва сталінського терору.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 липня 1871 року в заможній селянській родині села Байбузівка Подільської губернії (нині Одеська область).

Навчався в церковно-приходській школі. Здобувати освіту продовжив в Коржовецькому монастирі Подільської єпархії.

15 січня 1886 прийнятий послушником в Коржовецкий Різдво-Богородичний монастир Подільської єпархії. Там він з 30 січня 1886 по 8 січня 1893 проходив послух паламаря, а з 3 січня 1893 по 16 серпня 1896 - церковного уставщика і письмоводителя.

20 серпня 1897 був переведений в Гранівський Преображенський монастир тієї ж єпархії, де [25 жовтня]] 1898 настоятелем обителі ігуменом Мелетієм був зодягнений в рясофор, а 29 липня 1901 пострижений у чернецтво з ім'ям Варлаам. 26 вересня 1901 зведений в сан ієродиякона. 13 грудня 1903 зведений в сан ієромонаха.

30 квітня 1905, під час російсько-японської війни був відряджений на Далекий Схід у місто Нікольськ, де проходив службу в Уссурійському зведеному госпіталі, окормляючи поранених, в міських лікувальних закладах. 20 листопада, внаслідок розформування госпіталю, був відряджений до колишнього місця служіння.

У 1907 році був відряджений до міста Балти для улаштування монастиря від Подільського єпархіального відомства. Новостворена обитель отримала ім'я преподобного Феодосія Великого. З 30 червня 1907 Варлаам управляв монастирем як намісник.

У 1908 році братії Балтсько-Феодосіївського монастиря довелося протистояти секті «іннокентьевцев».

У 1923 році архімандрит Варлаам був переведений настоятелем в Бершадський Спасо-Преображенський монастир (Флорине) Подільської губернії.

У 1925 році був заарештований харківським ОГПУ, перебував під слідством, але через брак доказів засуджений не був.

Архієрейство[ред. | ред. код]

У серпні 1926 року в Бершадському Спасо-Преображенському монастирі єпископами Сергієм (Куминська), Феодосієм (Ващинським) і Іоасафом (Жеваховим) таємно хіротонізований на єпископа Бершадського, вікарія Київської єпархії.

У 1927 році висланий до Харкова. З жовтня 1928 року жив в Браїлові Жмеринського району Вінницької області. Після арешту єпископа Амвросія (Полянського), тимчасово керував і Подільської єпархією.

В умовах сум'яття розумів, поширення обновленства, поширення безлічі «пророцтв», що вже прийшов антихриста і в скорому часі кінець світу закликав паству до тверезого молитовного життя, називаючи такі погляди шарлатанством.

C 1928 тимчасово керував Вінницькою єпархією.

17 січня 1931 заарештований за звинуваченням у створенні «церковно-сектантської організації» і поміщений у в'язницю в Вінниці. 17 липня 1931 постановою особливої ​​наради при Колегії ДПУ УСРР висланий в Карагандинську область Казахстану на 3 роки.

З 27 березня 1934 року - єпископ Златоустівський, вікарій Свердловської єпархії.

З 23 серпня 1934 року - єпископ Сарапульський, вікарій Кіровської єпархії.

З 17 січня 1935 року - єпископ Осинський, вікарія Молотовської єпархії.

У 1935 році відвідав в Москві Заступника Патріаршого Місцеблюстителя Сергія (Страгородського).

З 27 травня 1935 року - єпископ Марійський, вікарій Горьківської єпархії.

З 29 січня 1937 року - єпископ Сизранський.

З 23 травня 1937 року - єпископ Оренбурзький і Тургайський.

2 серпня 1937 заарештований за звинуваченням в активній участі в «контрреволюційній монархічно-повстанської організації». Ув'язнений в Оренбурзі.

9 жовтня засуджений трійкою УНКВС по Оренбурзькій області до розстрілу. Розстріляний 10 жовтня 1937 року у Зауральному гаю поблизу Оренбурга. Місце поховання невідоме.

Посилання[ред. | ред. код]