Варламов Ілля Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варламов Ілля Олександрович
Илья Варламов на Видфест 2018 в СПб cropped.jpg
Народився 7 січня 1984(1984-01-07) (35 років)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність фотограф, блогер, громадський діяч, журналіст, підприємець, відеоблогер, ютубер
Alma mater Московський архітектурний інститут
Володіє мовами російська
Сторінка в Інтернеті varlamov.ru

Ілля́ Олекса́ндрович Варла́мов (7 січня 1984, Москва) — російський[1] бізнесмен — засновник рекламно-девелоперського агентства iCube. Більш відомий як блогер-аматор — автор блогу в «Живому Журналі» і відеоблогу в Youtube. Веде правозахисну громадську діяльність, будучи одним з організаторів проекту «Країна без дурниць». 2011 року заснувала антипремію «Скляний болт».

Разом з Максимом Кацом є автором проекту «Міські проекти», діяльність якого спрямована на вивчення проблем і покращень міст Росії. Активіст велосипедного руху, з 2013 року є співзасновником компанії «Колесо-Коліщатко» — офіційного дистриб'ютора автомобілів Peugeot, Jitan, Definitive і Puch в Росії[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився і виріс у Москві. Навчався в Московському архітектурному інституті, у період навчання організував компанію, яка згодом стала групою компаній iCube з річним оборотом 3 млн $[3].

За даними російської газети «Ведомости», свою компанію «Д. В. А. в кубі», яка працювала в області 3D-візуалізації, він створив 2002 року разом з Артемом Горбачовим. Того ж року її оборот становив 50 тис. $, а найбільшим замовленням стала візуалізація житлового комплексу хмарочосів «Червоні вітрила» компанії «Дон-строй». 2006 року компанію було перейменовано в iCube.

У серпні 2009 спільно з Дмитром Чистопрудовым заснував[4] фотоагентство «28-300», що спеціалізується на комерційній фотозйомці та продажу фотографій. У вересні 2011-го запустив онлайн-ЗМІ «Рідус»[5].

У квітні 2012 року, вигравши праймеріз «Громадянин мер», організовані виданням «Омськ політичний», подав документи в Омський міськвиборчком для участі у виборах мера Омська, які повинні були пройти 17 червня[6]. 2 травня оголосив про припинення виборчої кампанії через проблеми зі збором підписів виборців на підтримку кандидата; згідно з його інформацією, його виборчого штабу вдалося зібрати близько 1500 достовірних підписів з необхідних 10 тис.[7]

У червні 2012 оголосив[8] про свій вихід з проекту, після цього в Рідусі змінилася вся редакція.

4 червня 2012 року Варламов спільно з Максимом Кацом оголосив про запуск «Міських проектів»[9].

У квітні 2013-го Варламов заявив, що ні він, ні його дружина більше не мають стосунку до iCube[10].

Варламов і Україна[ред. | ред. код]

За порушення державного кордону України і в'їзд до анексованого Криму без перетину офіційного кордону Варламову було заборонено в'їзд до України строком на 5 років (відповідно до ч. 3 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства»)[11]. 8 жовтня 2017-го він заявив, що незважаючи на це він зміг приїхати до Одеси. Сайт Миротворець написав тоді[12], що дозвіл на в'їзд Ілля отримав за згоду співпрацювати з СБУ, проте ці дані не відповідали дійсності[13]. Як виявилось, Варламов не в'їжджав до України[14].

Варламов стверджує, що території терористичних угруповань ЛНР та ДНР він не відвідував, а викладені у нього в блозі чотири репортажі звідти робилися не ним[15].

Блог[ред. | ред. код]

Ілля Варламов на мітингу 2011 року.

Як блогер-фотограф Ілля Варламов веде популярний блог varlamov.ru (раніше Zyalt), а також твіттер varlamov[16]. Під час різних політичних акцій російської опозиції блог в ЖЖ часто стає джерелом інформації і ілюстрацій подій, що відбуваються. Зокрема, Варламов знімав фото і викладав їх собі в блог в режимі онлайн з подій на Манежній площі, біля Торгового центру «Європейський», з «Маршем незгодних», «Днем гніву» у 2010—2011 роках[17].

У березні 2011 року «Російська газета» повідомила, що інформація з блогу Варламова про те, що авіакомпанії підняли ціни на квитки в Токіо, викликала широке обговорення серед блогерів[18]. Під час Євромайдану у Києві на початку 2014 року Ілля активно висвітлював перебіг подій.

7 червня 2015 року Варламов оголосив про закриття блогу, що пізніше виявилося переїздом на домен varlamov.ru[19][20].

26 квітня 2017 року на Варламова було скоєно напад після прильоту до Ставрополя. В аеропорту зловмисники облили його зеленкою, обсипали борошном і нанесли кілька ударів. Згодом напад повторився вже в місті, коли біла Lada Priora протаранила його машину.[21][22][23]. Варламов зажадав порушити кримінальну справу за статтею 144 КК РФ (перешкоджання законній професійній діяльності журналіста) і звинуватив у причетності до нападів співробітників компанії «ЮґСтройІнвєст», забудовника ЖК «Перспективний», а також депутата Ставропольської міськради Сергія Медведєва, заступника генерального директора зі зв'язків з громадськістю цієї компанії.[24] 28 квітня прес-служба ставропольської поліції повідомила, що проводиться дослідча перевірка, а особи чотирьох учасників нападу вже встановлені.

Висвітлення діяльності Путіна[ред. | ред. код]

22 грудня 2010 року ЗМІ повідомили, що у Путіна з'явився «особистий блогер»[25]. Одним з перших завдань Іллі став репортаж про роботу журналістів, які висвітлювали діяльність Путіна, тодішнього голови російського уряду — він полетів із ними на одному літаку до Санкт-Петербургу. Варламов розповів, що його робота — це частина одного великого проекту. В іншому інтерв'ю назвав запрошення його прес-службою уряду «експериментом». Однак подробиці блогер розкривати не став. Днем раніше Варламов написав пост у ЖЖ, виклавши фотографії могили убитого взимку 2010 року футбольного вболівальника Єгора Свиридова, біля якої побував Путін[26].

19 березня 2011 року Варламов знову вирушає в поїздку з Путіним до Южно-Сахалінська. 1 серпня 2011 року Варламова запросили висвітлити поїздку Путіна на молодіжний форум руху «Наші» на озері Селігер[27].

Нагороди, номінації[ред. | ред. код]

  • 2009 — входив у число номінантів премії «Прорив» у номінації «Про Бізнес»[28]. Премію не отримав[29].
  • У грудні 2011 — став переможцем конкурсу «РОТОР» у номінації «Блогер року»[30].
  • Конкурс «Срібна камера 2009—2010» — гран-прі в номінації «Події і повсякденне життя».
  • У грудні 2010 — володар щорічної премії LiveJournal «Ринда Року» в номінації «Блогер року»[31].
  • Переможець номінації «події / повсякденне життя» конкурсу «Найкращі фотографії Росії» 2009[32], 2011 рік[33].
  • Конкурс «Рік без цензури»[34] — 3 місце[35] за фотографію з розгону мітингу опозиції на Пушкінській площі 6 березня 2012 року.
  • Переможець номінації «люди» конкурсу «Кращі фотографії Росії» 2012[36].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Про Москву / About Moscow». 2012; Мови: Російська, Англійська; тираж 3 тис. прим. — ISBN 978-5-88149-528-2.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, виховує доньку Олену. 8 вересня 2017 року народився син[37].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Метро в Сколково не будет. odintsovo.info. 2011-05-20. 
  2. Илья Варламов (2013-10-09). Велосипедные дела. LiveJournal. 
  3. Екатерина Дранкина (2008-03-17). Молодые капиталы. № 10 (667). Коммерсантъ Деньги. 
  4. Илья Варламов (2009-08-21). Впервые в интернетах! Открытие [[Фотоагентство|фотоагентства]] 28-300 в прямом эфире!. LiveJournal.  Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  5. Интернет-пользователей возьмут в журналисты. Коммерсантъ FM. 2011-09-01. 
  6. У Варламова приняли документы для участия в выборах мэра Омска, нужно собрать более 9 тысяч подписей. Газета.ру. 2012-04-18. 
  7. Илья Варламов (2012-05-02). Кампания в Омске закрыта. LiveJournal. 
  8. Илья Варламов (2012-06-26). Ридус. LiveJournal. 
  9. Алиса По (2012-06-04). Илья Варламов и Максим Кац запускают «Городские проекты». The Village. Архів оригіналу за 2012-11-23. Процитовано 2017-10-23. 
  10. Илья Шепелин (2013-04-11). Агентство православной журналистики. Lenta.ru. Архів оригіналу за 2013-04-18. 
  11. Відомий російський блогер Варламов, якому заборонено в'їзд в Україну, приїхав до Одеси. odesa.depo.ua. Процитовано 2017-10-23. 
  12. Миротворець. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-10-23. 
  13. Варламов Илья Александрович - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU). Процитовано 2017-10-23. 
  14. Блогера Варламова в Україну не впускали: росіянин сам поширив фейк. 
  15. Відомий російський блогер прибув в Україну попри заборону СБУ. detector.media (uk). Процитовано 2017-10-23. 
  16. Только крокодилы спасут эту страну от мудаков!. zyalt.livejournal.com. 2014. 
  17. Блогер-фотограф Илья Варламов взят в пул Владимира Путина. politonline.ru. 2010-12-22. 
  18. Антон Благовещенский (2011-03-19). Японское блоготрясение. Российская газета. 
  19. Илья Варламов объявил о закрытии своего блога в «Живом Журнале». NEWSru.com. 2015-06-08. 
  20. Никита Лихачёв (2015-06-15). Новый проект Варламова оказался старым ЖЖ-блогом на новом домене. TJornal. 
  21. http://www.bbc.com/russian/news-39717610
  22. http://mirror715.graniru.info/Politics/Russia/activism/m.260583.html
  23. http://varlamov.ru/2348936.html
  24. https://www.openrussia.org/notes/708868/
  25. У Путина появился личный блогер. Lifenews. 2010-12-22. Процитовано 2015-05-31. 
  26. В премьерский пул взяли автора фотографий с Манежной. Lenta.ru. 2010-12-22. Процитовано 2015-05-31. 
  27. Илья Варламов (2011-08-02). О ком думал Путин на Селигере?. Дайджест Живого Журнала. Архів оригіналу за 2012-04-11. 
  28. Объявлены номинанты на премию «Прорыв». nashi.su. 2009-12-14. Архів оригіналу за 2010-12-26. Процитовано 2017-10-23. 
  29. Дмитрий Медведев вручил премию «Прорыв». nashi.su. 2009-12-17. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2017-10-23. 
  30. РОТОР 2011: 5. Блогер года. Союз «ЕЖЕ». Архів оригіналу за 2012-07-26. Процитовано 2011-12-02. 
  31. Рында Года. Лучшее в ЖЖ. Итоги голосования. livejournal.ru. 2010-12-30. Архів оригіналу за 2012-06-18. 
  32. архив 2009 ⁄ победители. The Best of Russia. Архів оригіналу за 2010-10-13. 
  33. архив 2011 ⁄ победители. The Best of Russia. Архів оригіналу за 2012-01-19. 
  34. Год без цензуры. Коммерсантъ FM. 2012-10-12. 
  35. Победители фотоконкурса «Год без цензуры»
  36. фотографии ⁄ люди. The Best of Russia. Архів оригіналу за 2013-05-08. 
  37. Наследник родился!. Процитовано 2017-09-10.