Варлей Наталія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Варлей
Natalya Varley.jpg
Ім'я при народженні Наталія Володимирівна Варлей
Народилася 22 червня 1947(1947-06-22) (71 рік)
Констанца, Королівство Румунія
Національність молдованка
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актриса, поетеса, письменниця, поет-пісняр, співачка, артист цирку, телеведуча
Alma mater Q4146691? (1965), Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1971) і Літературний інститут імені Горького
Заклад Q4304130?
Роки діяльності 1966 — дотепер
У шлюбі з Володимир Тіхонов[d]
Провідні ролі Ніна, Панночка
IMDb ID 0890046
Нагороди та премії
Орден Дружби

Наталія Варлей у Вікісховищі?

Наталія Володимирівна Варлей (рос. Ната́лья Влади́мировна Варле́й; нар. 22 червня 1947, Констанца, Королівство Румунія) — радянська та російська акторка театру і кіно, заслужена артистка РРФСР (1989).

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство минуло у Мурманську. Батько — Варлей Володимир Вікторович, був капітаном далекого плавання, протягом двох років — головою міськвиконкому[1]. Мати — Аріадна Сергіївна. По лінії матері Наталія — праправнучка геолога Миколи Барбота-де-Марні [2].

У чотирирічному віці почала писати вірші, потім навчалася в музичній школі, малювала. Навчалася у школі № 8. Коли навчилася читати, стала «ковтати» одну книгу за іншою. У той же час вона була дуже хворобливою дитиною: у неї виявили ревмокардит і заборонили займатися в школі фізкультурою.

Наприкінці 1950-х років родина Варлей оселилася у Москві, Одного дня мама повела Наташу в цирк. У касі Наталія побачила оголошення про набір дітей 11-13 років в дитячу циркову студію.

Наступного дня, потайки від батьків, дівчинка прийшла за вказаною адресою. Педагоги студії визнали можливим взяти її до себе.

Закінчила акробатичне відділення Державного училища циркового та естрадного мистецтва (1965) і прийшла в трупу Московського цирку на Цвітному бульварі.

У свій час виступала в одному номері зі знаменитим клоуном-мімом Леонідом Єнгібаровим. Саме завдяки Єнгібарову Наталя потрапила в кіно. Одним з його приятелів був режисер Одеської кіностудії Георгій Юнгвальд-Хилькевич. У один із днів 1966 р. він прийшов на чергову виставу у цирк на Цвітному бульварі і побачив там Наталю. Вона настільки сподобалася режисерові, що він тут же запропонував їй знятися у своєму новому фільмі «Формула веселки». Наталія Варлей погодилася і отримала маленьку роль медсестри.

Всесоюзну популярність Варлей отримала вже після наступного свого фільму «Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика», у якому їй дісталася головна жіноча роль «спортменки, комсомолки і просто красуні» Ніни. Дружина режисера Леоніда Гайдая розповідала, що на роль Ніни Гайдай перепробував безліч актрис, включаючи перших красунь, але зупинився на Наталії Варлей через її надзвичайну чарівність та юнацьку безпосередність. Фільм мав великий успіх, внаслідок чого Варлей миттєво набула неймовірної популярності і навіть увійшла до народного фольклору.

До 1967 року працювала еквілібристкою Московського державного цирку. У 1971 році закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна. У 19711978 рр.. була актрисою Московського драматичного театру ім. К. С. Станіславського.

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1966 — Формула веселки
  2. 1966 — Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика — Ніна
  3. 1967 — Вій — Панночка
  4. 1969 — Золото
  5. 1970 — Біг — дівчинка з козою
  6. 1971 — 12 стільців — Ліза
  7. 1971 — Сім наречених єфрейтора Збруєва — Галина Листопад
  8. 1972 — Чорні сухарі
  9. 1973 — Мегре і людина на лавці — Монік
  10. 1974 — Дмитро Кантемир — Родіка
  11. 1974 — Три дні в Москві — Оля
  12. 1975 — Весна двадцять дев'ятого
  13. 1975 — Великий атракціон — Даша Калашникова
  14. 1976 — Соло для слона з оркестром — Таня
  15. 1979 — Сьогодні або ніколи
  16. 1980 — Клоун
  17. 1980 — Мій тато — ідеаліст
  18. 1981 — Старі листи — Ліза
  19. 1981 — Перехідний вік — Ізольда
  20. 1981 — Єдиний чоловік
  21. 1981 — Не чекали, не гадали
  22. 1982 — Не хочу бути дорослим
  23. 1983 — Талісман
  24. 1984 — Нам не дано предугадать
  25. 1984 — Гостя з майбутнього — Марта Ерастівна
  26. 1984 — Вогненні дороги
  27. 1986 — Стороннім вхід дозволений
  28. 1989 — Помилки юності
  29. 1992 — Чужа гра
  30. 1993 — Маленькі чоловічки Більшовицького провулка, або Хочу пива
  31. 1994 — Чарівник Смарагдового міста — Бастінда, Гінгема
  32. 1997 — Старі пісні про головне 2 — Ніна
  33. 2006 — Вовкодав з роду Сірих Псів

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]