Варнавинський район
| Варнавинський район | |
|---|---|
| рос. Варнавинский район | |
| |
| Основні дані | |
| Суб'єкт Російської Федерації: | Нижньогородська область |
| Утворений: | 1964 |
| Населення (2017): | 12 377 |
| Площа: | 2523,36 км² |
| Густота населення: | 4,9 осіб/км² |
| Телефонний код: | 7-83158 |
| Населені пункти та поселення | |
| Адміністративний центр: | смт Варнавино |
| Кількість міських поселень: | 1 |
| Кількість сільських поселень: | 5 |
| Кількість смт: | 1 |
| Кількість сіл та присілків: | 90 |
|
| |
| Влада | |
| Вебсторінка: | http://варнавино-район.рф/ |
Варнавинський район (рос. Варнавинский район) — муніципальне утворення Нижньогородської області (Росія).
Адміністративний центр — смт Варнавино.
Географія[ред. | ред. код]
Район розташований на півночі Нижньогородської області і межує на півночі - з Костромською областю, на заході - з Ковернінським районом і міським округом Семенівський, на сході - з Уренським і Ветлузьким районами, на півдні - з Краснобаківським районом. Площа району - 2523,36 км².
Варнавинский район розташований в лісовій зоні Ветлузького рівнинного тайгово-лісового краю (Північне Заволжя) Нижегородської області. Північне Заволжя відрізняється найхолоднішим і найвологішим кліматом. Зима триває близько 5 місяців. Середня температура січня становить -13 °C, морози досягають -40 °C, іноді до -48 °C. Тривалість вегетаційного періоду становить 163-170 днів. Навесні характерні заморозки. Безморозний період налічує 110-120 днів. Літо коротке і спекотне, починається зазвичай 5 - 10 червня і закінчується 15 - 25 серпня. Середня липнева температура повітря дорівнює + 18 °C. Опадів за рік випадає від 500-600 мм.
Історія[ред. | ред. код]
Найдавнішими мешканцями Варнавінского району були марійці.
У середині XV століття російський християнський священик Варнава з міста Великого Устюга оселився на Червоній горі біля річки Ветлуги, в межах середнього Поветлужжя. У цей час басейн річки був глухим краєм, населеним марійцями. З 1464 рокуа започатковано 300-літній періоду історії Варнавиного як Троїце-Варнавинської пустелі. Однак, за життя засновника, у другій половині XV століття припливу російських переселенців на Ветлугу не було. Перші російські поселенці в верхів'ях річки не могли жити без церковних цвинтарів, без християнських книг, без церковного богослужіння. Російські селяни боялися селитися тоді в цьому неспокійному краї, а московська влада, зайняті боротьбою з марійцями, Новгородом і В'яткою, не могли піти на будівництво тут монастиря. Але на початку XVI століття з Унжи, що входить до складу Галицького повіту, була спрямована група ченців і теслярів для будівництва чоловічого монастиря на Червоній горі. У 1764 року монастирський період в історії Варнавинської землі закінчився. Опинившись в числі малопотужних монастирів країни, указом Катерини II він був закритий.
У 1778 року монастирська слобода перетворена в місто Варнавин, повітове місто Подільської губернії . Після скасування кріпосного права і земської реформи 1864 року в повітах створювалися земства. На початку XX століття повітове місто Варнавин з населенням 1500 осіб мав за штатом всі повітові та міські органи влади.
Місто було центром торгової діяльності в повіті. Щорічно в Варнавин проводилися три великі ярмарки - Різдвяний, Троїцький, Михайлівський. Порівняно великими фабриками і заводами в повіті були деревно-картонна фабрика Бердникова, скловарний завод Базилевського, лісопильний завод Смецької. Заможні селяни мали млини, олійниці та інші промисли. В 1902 - 1904 роках повітовим земством відкриваються гімназії, чоловіче училище, школи, лікарні.
З 1922 року Варнавинський повіт увійшов до складу Нижньогородської губернії. З тих пір він тричі ліквідовувався і входив до складу Краснобаківського району. У 1964 році Варнавинський район став самостійним.
Населення[ред. | ред. код]
Населення - 12 377 осіб. Демографічна ситуація в районі, як і в області в цілому, залишається несприятливою. Чисельність постійного населення району постійно зменшується. Природний спад населення частково компенсується міграційним приростом. Щільність населення - 5,1 осіб на км².
Національний склад: 98% - росіяни.
| Чисельність населення | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1939[1] | 1959[2] | 1970[3] | 1979[4] | 1989[5] | 2002[6] | 2003 |
| 26 883 | ↗27 908 | ↘18 522 | ↘15 655 | ↘15 130 | ↗15 867 | ↘12 850 |
| 2008[7] | 2009[7] | 2010[6] | 2011[7] | 2012[8] | 2013[9] | 2014[10] |
| ↗14 517 | ↘14 351 | ↘13 366 | ↘13 295 | ↘13 212 | ↘13 087 | ↘12 929 |
| 2015[11] | 2016[12] | 2017[13] | ||||
| ↘12 723 | ↘12 501 | ↘12 377 | ||||
 | На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1939 року. Чисельність наявного населення СРСР за районами та містами. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність наявного населення міст, селищ міського типу, районів і районних центрів СРСР за даними перепису на 15 січня 1970 року за республіками, краями й областями. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 р.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
- ↑ а б Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
- ↑ а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
| ||||||||||||||||||||
