Вартмімен, або Година вовка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вартмімен, або Година вовка M:
Vargtimmen
Постер фільма година вовка.jpg
Жанр драма
фільм жахів
Режисер Інгмар Бергман
Продюсер Ларс-Уве Карлберг
Сценарист Інгмар Бергман
У головних
ролях
Макс фон Сюдов
Лів Ульман
Інгрід Тулін
Оператор Свен Нюквіст
Композитор Ларс Юхан Верле
Кінокомпанія Svensk Filmindustri
Тривалість 99 хв.
Мова Шведська
Країна Швеція Швеція
Рік 1968
IMDb ID 0063759

«Година вовка» (швед. Vargtimmen) — єдиний фільм Інгмара Бергмана, який може бути віднесений до жанру психологічного хоррора.

Сюжет[ред. | ред. код]

В руки режисера потрапляє щоденник покійного художника Юхана Борга. Він і лягає в основу історії, яку розповідає дружина Борга (її роль виконує Лів Ульман), історії про щоденник, про чоловіка, про своє життя з художником, який мучиться «демонами» і безсонням. Але ще більше — снами, або станами, прикордонними між снами і реальністю, щоночі в «годину вовка» (час між трьома і чотирма годинами ранку, коли підіймає голову вся на світі нечисть) терзають автора цих записів, поки не звели його передчасно в могилу .

Паралельно й одночасно з історією психічного і фізичного вмирання художника (Макс фон Сюдов) розгортається історія принижень, яких зазнає майстер в результаті спілкування з сильними світу цього, принижень, які чиняться їм самим молодій люблячій дружині,котра з жахом дивиться на процес розпаду його психіки, і трагічна історія кохання чоловіка і жінки, художника і моделі, молодості і старіння. Драматизм ситуації посилюється ще тим, що всі ці страждання припадають на період вагітності героїні.

У ролях[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • «Годиною вовка» психоаналітики називають час, коли людина, залишившись одина, підводить підсумки.
  • 11-й годині дня народ в Москві охрестив «годиною вовка», тому що в зв'язку з боротьбою за тверезість в СРСР в 1970-80 роки тільки з цього моменту було дозволено продаж в магазинах міцних спиртних напоїв, і як раз в цей момент на знаменитому годиннику столичного Театру ляльок ім. Образцова відкривалася дверцята будиночка з фігурою вовка, що служило сигналом для чекавших в черзі в сусідньому гастрономі[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]