Перейти до вмісту

Вартмімен, або Година вовка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вартмімен, або Година вовка
Vargtimmen
Жанр драма
фільм жахів
РежисерІнгмар Бергман
ПродюсерЛарс-Уве Карлберг
СценаристІнгмар Бергман
У головних
ролях
Макс фон Сюдов
Лів Ульман
Інгрід Тулін
ОператорСвен Нюквіст
КомпозиторЛарс Юхан Верле
КінокомпаніяSvensk Filmindustri
Дистриб'юторШведський інститут кінематографії і Netflix
Тривалість99 хв.
МоваШведська
КраїнаШвеція Швеція
Рік1968
IMDbID 0063759

«Година вовка» (швед. Vargtimmen) — єдиний фільм Інгмара Бергмана, який може бути віднесений до жанру психологічного хоррора.

Сюжет

[ред. | ред. код]

В руки режисера потрапляє щоденник покійного художника Юхана Борга. Він і лягає в основу історії, яку розповідає дружина Борга (її роль виконує Лів Ульман), історії про щоденник, про чоловіка, про своє життя з художником, який мучиться «демонами» і безсонням. Але ще більше — снами, або станами, прикордонними між снами і реальністю, щоночі в «годину вовка» (час між трьома і чотирма годинами ранку, коли підіймає голову вся на світі нечисть) терзають автора цих записів, поки не звели його передчасно в могилу .

Паралельно й одночасно з історією психічного і фізичного вмирання художника (Макс фон Сюдов) розгортається історія принижень, яких зазнає майстер в результаті спілкування з сильними світу цього, принижень, які чиняться їм самим молодій люблячій дружині,котра з жахом дивиться на процес розпаду його психіки, і трагічна історія кохання чоловіка і жінки, художника і моделі, молодості і старіння. Драматизм ситуації посилюється ще тим, що всі ці страждання припадають на період вагітності героїні.

У ролях

[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • «Годиною вовка» психоаналітики називають час, коли людина, залишившись одна, підбиває підсумки.
  • 11-й годині дня народ в Москві охрестив «годиною вовка», тому що в зв'язку з боротьбою за тверезість в СРСР в 1970-80 роки тільки з цього моменту було дозволено продаж в магазинах міцних спиртних напоїв, і як раз в цей момент на знаменитому годиннику столичного Театру ляльок ім. Образцова відкривалася дверцята будиночка з фігурою вовка, що служило сигналом для чекавших в черзі в сусідньому гастрономі[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Марія Саприкіна. Годинники Театру ляльок Образцова. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 3 червня 2022.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]