Вартісно-орієнтоване управління
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Глобалізація, посилення конкуренції, стрімкий розвиток фінансового та фондового ринків змінили підхід до управління підприємством. Виникла потреба у формуванні підходу, який здатний забепечити зростання вартості підприємства у довгостроковій перспективі та збалансувати інтереси акціонерів та менеджерів. У зв’язку з цим виникла концепція під назвою вартісно-орієнтоване управління – VBM (Value-based management).
Вартісно-орієнтоване управління (англ. value-based management) являє собою підхід до управління, націлений на максимізацію акціонерної вартості підприємства. Суть концепції полягає у тому, що управління підприємством у довгостроковій перспективі повинно бути спрямоване на підвищення вартості підприємства. Стратегія, цілі, бізнес-процеси, показники оцінки діяльності, винагороди визначаються на основі аналізу їх впливу на зміну вартості для акціонерів.
Концепція VBM виникла у 80-х рр. в США. Згодом ця концепція стала популярною у Європі, Канаді, Японії, Австралії, Туреччині та інших країнах. Інтерес до даної концепції викликаний прагненням збалансувати інтереси усіх зацікавлених сторін (акціонерів, кредиторів, співробітників, постачальників, покупців, уряду).
А. Раппорт, автор роботи «Створення вартості для акціонерів» [1], та Б. Стюарт «В пошуках вартості» [2] є засновниками концепції вартісно-орієнтованого управління. Автори переосмислили роль менеджерів у діяльності підприємства, яка полягає в підвищенні вартості підприємства для акціонерів. Схвалення цього погляду призводить до необхідності зміни стратегічних та оперативних цілей, методів оцінки діяльності підприємства.
Термін «Value Based Management» вперше був застосований Д. Мактагардом у книзі «Імператив вартості» [3], написаній у 1994 р. Автор довів, що грошові потоки управляють вартістю підприємства.
А. Раппорт та Б. Стюарт визначають вартісно-орієнтоване управління як цілісну систему управління, яка містить такі елементи:
- «Оцінювання» включає вибір методів оцінки вартості для акціонерів та відстеження процесу створення нової вартості;
- «Стратегія» встановлює шляхи, за допомогою яких буде досягнена основна ціль – зростання вартості для акціонерів підприємства;
- «Фінанси» виділяють основні фактори, які впливають на діяльність підприємства в цілому та його окремих підрозділів;
- «Корпоративне управління» націлене на збалансування інтересів акціонерів та менеджерів, розробку системи мотивації менеджерів та співробітників.
Г. Арнольд визначає такі основні елементи вартісно-орієнтованого управління:
- Збільшення добробуту акціонерів у довгостроковому періоді;
- Нова вартість для акціонерів створюється лише тоді, коли величина прибутку перевищує витрати на капітал;
- Система матеріального заохочення повинна базуватися на внутрішніх показниках, які використовуються для оцінки поточної діяльності підприємства та надання менеджерам інформації про досягнення головної стратегічної цілі – зростання вартості бізнесу. Зовнішні показники необхідно використовувати для оцінки потенціалу підприємства створювати вартість у довгостроковій перспективі [4].
Т. Коупленд, Т. Коллер та Дж. Муррін вважають, що здійснення вартісно-орієнтованого управління на підприємстві має базуватися на вартісному мисленні. Менеджери мають вартісне мислення, коли головною метою для них є підвищення вартості підприємства.
Вартісне мислення обумовлюється такими елементами як вартісна ідеологія та вимір вартості. Вартісна ідеологія базується на зацікавленості керівництва у підвищенні вартості бізнесу.
На думку вчених, є шість сфер управлінської діяльності, які дають змогу підприємству спрямовувати свої дії на створення вартості. Для досягнення цього підприємству необхідно:
- Підкріплювати ідеї кількісними показниками, які сигналізують про створення вартості;
- В управлінні бізнес-портфелем дотримуватися підходу, який направлений на зростання вартості;
- Визначити наскільки організаційна культура та структура є орієнтованими на створення вартості;
- Виявити ключові фактори, які впливають на зміну вартості кожного підрозділу;
- Встановити цільові показники та нормативи для кожного підрозділу;
- Визначити шляхи мотивації співробітників на створення вартості.
Процес управління вартістю містить п’ять складових:
- Застосування вартісного мислення в процесі стратегічного планування. Визначаються напрямки подальшого розвитку підприємства, а також виявляється де і коли створюється вартість, ефективність роботи елементів ланцюга створення вартості та співвідносятся показники підрозділів підприємства з показниками конкурентів.
- Застосування оперативного планування для управління вартістю підприємства. Складова включає розробку та впровадження системи показників для контролю поточної діяльності. Система показників відображає процес створення вартості та внесок кожної організаційної одиниці підприємства у цей процес.
- Управління ключовими факторами вартості. Одночасно зі стратегією підприємства розробляються комплекси програм для впливу на основні фактори вартості.
- Система мотивації, яка встановлює зв’язок між винагородою та досягненням цільових показників вартості.
- Засоби спілкування з акціонерами, тобто створення спеціальних форм звітності, пов’язаних з управлінням вартістю підприємства.
Управління вартістю означає управління факторами вартості.
Фактор вартості – параметр, який впливає на зміну вартості підприємства.
Система факторів вартості на великих підприємствах може містити велику кількість факторів, управління якими потребує значних матеріальних витрат, тому головною метою є визначення ключових факторів. Під ключовими факторами вартості маються на увазі 20% факторів, які згідно з «принципом Парето» приносять 80% вартості.
Ключовими факторами, які впливають на вартість підприємства є:
- Кон’юнктура ринку;
- Вигоди від володіння бізнесом, які можуть бути отримані у майбутньому (темпи зростання прибутку, дохід на інвестований капітал);
- Ризик отримання прибутку;
- Ступінь контролю, яку одержує новий власник;
- Ліквідність підприємства.
Фактори вартості розподіляються за певними рівнями:
- Загальні чинники, насамперед рентабельність інвестованого капіталу;
- Чинники, які мають вплив на прибуток підприємства (виручка та витрати) і напрямки інвестування коштів (види активів);
- Специфічні чинники (кваліфікація персоналу, клієнтська база тощо);
- Оперативні чинники (експлуатаційні витрати, ціни на окремі види матеріалів тощо).
Фактори вартості можуть бути внутрішніми та зовнішніми, фінансовими та нефінансовими.
Внутрішніми факторами є темпи зростання продажів, чистого прибутку та окремих статей звіту про фінансові результати, балансу.
Зовнішніми факторами є рівень фінансових, виробничих, маркетингових та інших видів ризиків, рівень попиту на продукцію підприємства, політичні чинники, конкуренція тощо.
Фінансовими факторами є обсяг продажів, собівартість, розмір дебіторської заборгованості, запасів та інші чинники.
Нефінансовими факторами є ділова репутація, наявність торгової марки, кваліфікація персоналу тощо.
Існують два шляхи впровадження вартісно-орієнтованого управління у діяльність підприємства:
- «Шоковий», тобто вартісно-орієнтоване управління впроваджується одразу для всього підриємства;
- Вартісно-орієнтоване управління впроваджується в одному з підрозділів як пробний проект.
Найбільш оптимальним строком для впровадження VBM є приблизно рік. Менший строк не є прийнятним, оскільки його не вистачить для проведення необхідних програм навчання для персоналу.
- Узгодження інтересів акціонерів та менеджерів підприємства;
- Спостереження та прогноз зміни вартості у довгостроковій перспективі;
- Забезпечення зв’язку між вартістю та стратегією підприємства;
- Визначення ключових факторів, які мають вплив на зміну вартості та можуть бути інструментами стратегічного та оперативного управління;
- Сприяння розробці мотиваційних схем.
- Вартість підприємства не може бути оцінена достовірно через використання прогнозних даних про доходи;
- В умовах недосконалого фондового ринку ринкова вартість акцій не є об’єктивним показником, оскільки не дає точну оцінку вартості акціонерного капіталу;
- Спроба узгодження інтересів акціонерів та менеджерів шляхом співвідношення матеріальної винагороди останніх зі зростанням вартості підприємства може призвести до маніпулювання інформацією зі сторони менеджерів;
- Акціонери не завжди зацікавлені у зростанні вартості підприємства у довгостроковому періоді, оскільки мають свої власні вигоди пов’язані зі споживанням у поточному періоді;
- Жоден з показників не здатен відображати усі аспекти діяльності підприємства та сприяти підвищенню вартості у довгостроковій перспективі.
- ↑ Rappaport A. Creating shareholder value : The new standard for business performance, New York / A. Rappaport. — N. Y. : The FreePress, 1998. — 205 р. ISBN 0-02-925720-4
- ↑ Stewart G. Bennet. The Quest For Value: the EVA Management Guide. – New York: Harper Business, 1991. – 738 р. ISBN 0-88730-418-4
- ↑ McTaggart J., Kontes P., Mankins M. The Value Imperative : Managing for Superior Shareholder Returns. — NY. : The Free Press, 1994. – 367 p. ISBN 0-02-920670-7
- ↑ Arnold G., Davies M. Value-Based Management : Context and Application. - John Wiley & Sons : Chichester, UK, 2000. – 384 p. ISBN 0-471-89986-0
- Бочаров В. В., Самонова И. Н., Макарова В. А. Управление стоимостью бизнеса: Учебное пособие. – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2009. – 124 с. ISBN 978-5-7310-2406-8 (рос.)
- Волков Д. Л. Теория ценностно-ориентированного менеджмента: финансовый и бухгалтерский аспекты. — 2-е изд. — Д. JI. Волоков ; Высшая школа менеджмента СПбГУ. — СПб. Изд-во «Высшая школа Менеджмента» ; Издат. дом С.- Петерб. гос. ун-та, 2008. — 320 с. ISBN 978-5-9924-0035-9 (рос.)
- Запорожский А. И. Управление стоимостью компании и стратегический анализ на основе модели MCVA [Архівовано 20 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Корпоративные финансы. – 2007. – №1. – C. 34-45. (рос.)
- Ивашковская И. В. Управление стоимостью компании : вызов российскому менджменту // Российский журнал менеджмента. – 2004. – №4. – C. 113-132. (рос.)
- Каледонский Д. Value Based Management: ни отнять, ни прибавить[недоступне посилання з жовтня 2019] // Генеральный директор. – 2007. – №5. – C.18-23. (рос.)
- Корж Р. В., Шевчук Н. В. Фінансові аспекти формування вартості підприємства // Ефективна економіка. – 2012. (укр.)
- Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компаний: оценка и управление. 3-е изд., переработанное и дополненное / Пер. с английского. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. — 576 с. ISBN 5-901028-98-8 (рос.)
- Мертенс А. В. Стоимость компаний в теории и на практике[недоступне посилання з червня 2019] // Финансовый директор. - 2002. - №5. – C. 82-86. (рос.)