Варфоломій Любарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варфоломій Любарський
Народився 25 липня 1699(1699-07-25)
Мена, Менська волость, Сосницький повіт, Чернігівська губернія
Помер 5 червня 1774(1774-06-05) (74 роки) або 4 червня 1774(1774-06-04) (74 роки)
Кіров, Вятська губернія
Діяльність священик
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

Єпископ Варфоломій (в миру Володимир (або Василь) Павлович Любарський; *15 липня 1699, Мена — †4 червня 1774, Вятка) — український релігійний діяч доби Гетьманщини. Випускник Чернігівського колегіуму. Єпископ Російської православної церкви, єпископ Вятський і Великопермський. Місіонер у Країні Комі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї священика в місті Мена Чернігівського полку. Близький родич митрополита Платона Любарського, який згодом склав його біографію.

Освіту здобув у Чернігівському колегіумі, де був учнем Антонія Сахновського, потім у Києво-Могилянській академії.

25 квітня 1729 архієпископом Гедеоном Вишневським пострижений у чернецтво.

На запрошення архієпископа Гедеона Вишневського в 17291744 був послідовно викладачем всіх класів, префектом, ректором у Смоленській духовній семінарії.

З 1738 року — архімандрит Смоленського Авраамієвого монастиря.

1739 через обмову ієромонахом Кирилом Ярошевичем, пізніше страченого в Смоленську, провів 2 місяці в ув'язненні в Таємній канцелярії, але був виправданий.

З 29 червня 1745 — архімандрит Пафнутієвого Боровського монастиря Калузької єпархії.

З 1747 року — архімандрит Ярославського Спаського монастиря Ростовської єпархії.

9 травня 1758 призначений архієпископом Вятським і Великопермським. 19 липня 1758 хіротонізований. 15 жовтня 1758 прибув до Вятки.

Помер 4 липня 1774. Похований в Вятському Троїцькому кафедральному соборі.

Посилання[ред. | ред. код]