Варшавська битва (1656)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варшавська битва
Шведський потоп
Dahlberg batlle of Warsaw 1656.jpg
Варшавська битва на третій день, Ерік Юнссон Дальберг 1656
52°13′56″ пн. ш. 21°00′30″ сх. д. / 52.23230000000000217° пн. ш. 21.00840000000000174° сх. д. / 52.23230000000000217; 21.00840000000000174
Дата: 28 — 30 липня 1656
Місце: Варшава, Річ Посполита
Результат: перемога шведсько-бранденбурзького війська
Сторони
Coat of arms of Sweden.svg Шведська імперія
Brandenburg Wappen.svg Бранденбург
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита
Gerae-tamga.png Кримське ханство
Командувачі
Coat of arms of Sweden.svg Карл Х Густав
Hohenzollern Haus Wappen.svg Фрідріх Вільгельм I
PB Vasa CoA.png Ян II Казимир
Військові сили
10 500 шведів
8 500 бранденбуржців
47 гармат
36 000 поляків
2 000 кримських татар
18 гармат
Втрати
1 300 2 600

Варшавська битва (28 — 30 липня 1656 року) — битва, в якій армія Речі Посполитої в союзі з Кримським ханством протистояла шведсько-бранденбурзьким військам. За чисельністю військ, що брали участь у битві, вона стала однією з найбільших битв Північної війни 1655—1660 років.

Напередодні битви[ред. | ред. код]

Польські сили під командуванням короля Яна II Казимира мали близько 40 тисяч людей, з них близько 4500 піхоти, 10 тисяч посполитого рушення, все інше кавалерія. Армією Швеції та Бранденбургу командували — король Карл X Густав і курфюрст Фрідріх Вільгельм I.

Після висадки на узбережжі біля Данцига, шведсько-бранденбурзьке військове з'єднання рушило на південь у бік Варшави. До складу з'єднання входили 12 500 кавалеристів і 5 500 піхотинців, всього 18 тисяч. Одночасно, Ян II Казимир з армією переправився через Віслу і зустрів шведів на правому березі за 5 кілометрів від варшавського передмістя Прага.

Хід битви[ред. | ред. код]

Атака татар

Битва почалася з фронтального нападу шведів і бранденбуржців, яке поляки змогли відбити. Польські солдати розпочали копати шанці перед своїми позиціями, створивши гарне укріплення.

На другий день Фрідріх Вільгельм особисто очолив розвідку і помітив невеличкий пагорб біля лісу. Тому за наказом Фрідріха піхота та драгуни атакували пагорб і зайняли його. Наступні спроби поляків відбити пагорб у бранденбуржців не закінчилися успіхом.

Після цього мобільна шведська кавалерія зробила маневр, непомітно обійшовши Бялоленкський ліс і несподівано з'явившись на правому фланзі поляків. Нова ситуація звела нанівець польські укріплення, а контратака польської кавалерії виявилася невдалою.

На третій день бранденбурзький генерал Отто фон Шпарр протягом кількох годин обстрілював артилерією польські позиції і атакував пікінерами вже дезорганізовані війська. Кавалерійська атака з правого флангу прорвала польські лінії, після чого армія Яна II Казимира почала відступ.

Наслідки[ред. | ред. код]

На вулицях Варшави шведи і бранденбуржці провели переможний парад, проте вже незабаром були змушені залишити місто, не будучи в змозі його утримати.

Джерела[ред. | ред. код]