Васецький Григорій Степанович (художник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Григо́рій Степа́нович Васе́цький (нар. 28 листопада 1928, село Новоіванівка, нині Хорольського району Полтавської області) — український живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР від 1971 року. Народний художник УРСР від 1979 року.

Біографія[ред.ред. код]

Григорій Степанович Васецький – один із провідних українських художників, творчість якого є значним явищем в українській культурі. Він плідно працює в галузі тематичної станкової картини. У його творах відображено історію нашої країни та її сьогодення. Картини позначені глибиною думки, філософським узагальненням, високою професійною майстерністю.

1948 року закінчив Київську художню школу. 1955 року закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де вчився в Олексія Шовкуненка і Віктора Пузиркова.

У 1955-1958 роках виконував роботи за договорами у видавництвах м. Києва, водночас працюючи над станковими тематичними картинами "Друзі миру", "Щасливий день", що експонувались на республіканських виставках. Талант Васецького, його обдарованість, надзвичайну працездатність підкреслюють відомі митці Шовкуненко, Пузирков, Рєзник, Самусєв, які рекомендували його для вступу до Спілки художників України. Як зазначає Ігор Шаров, основне місце у доробку художника належить тематичним картинам, над якими він працює протягом усього життя. У першій половині 60-х років художник звертається до шевченківської тематики. Картина Васецького "Гість" (1964) була одним з найкращих творів у тогочасному українському мистецтві, присвячених Великому Кобзареві. У цьому полотні виявляється новаторська тенденція трактування образу Шевченка – не лише сповненим гніву і жалю, не лише борцем і страждальцем, а й великим життєлюбом, сердечною і щирою людиною, глибоко поетичною натурою.

Твори[ред.ред. код]

Автор картин:

  • «До мирної праці» (1960),
  • «Остання борозна» (1961),
  • «Гість» (1964),
  • «Тривожна молодість» (1965),
  • «Перші комунари» (1967),
  • «Хліб — Петрограду» (1968),
  • «Квіти» (1970),
  • «Опалене дитинство» (1971),
  • «В години відпочинку» (1972),
  • «Йшла війна» (1975),
  • «Коли батьки, чоловіки на фронті» (1977),
  • «На Єнісеї» (1981),
  • «Такі були часи» (1985),
  • «Вдови» (1987),
  • «Діти війни» (1990),
  • «Гайдамаки» (1991),
  • «Втікачі з полону» (1992).

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]