Василик Василь
| Василь Василик | |
|---|---|
| Народився |
13 січня 1909 с. Сороки |
| Помер |
29 січня 1992 (83 роки) м. Буенос-Айрес |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадський діяч, диригент хорів й оркестрів |
| Alma mater | Львівська консерваторія |
| Конфесія | УГКЦ |
Васи́лик Василь (13 січня 1909, с. Сороки, нині Чортківського району Тернопільської області — 29 січня 1992, Буенос-Айрес) — громадський діяч, диригент хорів й оркестрів.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив школу дяківства й диригентуру у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1927 р.). 1929 року прийнятий до Музичного інституту ім. Миколи Лисенка, через хворобу не зміг продовжувати студій.
Під час військової служби 1931—1932 організував при війську хор.
Створив 2 оркестри духових інструментів, світські й церковні хори у Сороках, Ліщинцях, Базари, Бурдяківцях і Бучачі. З хором із Базару посів 2-е місце у конкурсі хорів у Чорткові (1934 р.).
1944 р. еміґрував, жив у Ляндеку (Австрія), від 1948 р. Буенос-Айресі, де організовував церковні й світські хори.
Гармонізатор церковного та народного співу. Скомпонував пісні на честь Божої Матері «Цариця Скитальців» та на честь ув'язненого тоді митрополита Йосипа Сліпого «Серед вічних снігів». Написав спогади, які опубліковано у мемуарному збірнику «Бучач і Бучаччина» (Нью-Йорк, 1972).
Джерела[ред. | ред. код]
- Василик М. Василик Василь [Архівовано 4 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 113. — ISBN 966-02-3354-X.
- Мельничук Б. Василик Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 224. — ISBN 966-528-197-6.
|
Це незавершена стаття про українського музиканта чи музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
