Васильченко Микола Тихонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васильченко Микола Тихонович
Народження 23 лютого 1923(1923-02-23)
Юр'єве (нині — Путивльський район Сумської області України)
Смерть 17 вересня 1985(1985-09-17) (62 роки)
Крим
Поховання Крим
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Одеси» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави»

Микола Тихонович Васильченко (19231985) — сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Васильченко народився 23 лютого 1923 року в селі Юр'єве (нині — Путивльський район Сумської області України) в селянській родині. Закінчив середню школу, працював на торфопідприємстві в Путивлі. У серпні 1941 року Васильченко був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. З вересня 1942 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у боях на Сталінградському, Південному, 3-му і 4-му Українському, 1-му Білоруському фронтах. До квітня 1945 року гвардії сержант Микола Васильченко командував знаряддям 44-ї гвардійської гарматної артилерійської бригади 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту. Відзначився під час штурму Берліна.

Під час боїв у Берліні, перебуваючи у складі однієї зі штурмових груп, вогнем своєї гармати, поставленого на пряму наводку, підтримував піхотні частини, які вели наступ. 28 квітня, просуваючи знаряддя вперед на руках, вогнем Васильченко знищував вогневі точки противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за «виняткову мужність і відвагу, проявлені при штурмі Берліна» гвардії сержант Микола Васильченко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 6813.

Після закінчення війни Васильченко був демобілізований. Проживав у селищі Сімеїз Кримської області Української РСР, працював електриком у санаторії «Червоний маяк». Помер 17 вересня 1985 року, похований у Сімеїзі.

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня та Червоної Зірки.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії І. Н. Шкадов. — М: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаєв — Любичев/. — 911 с. — 100 000 екз. — ISBN отс., Реєстр. № у РКП 87-95382.
  • У подорож по Сумщині. Харків, 1979
  • Гриченко І. Т., Головін М. М. Подвиг. — Харків: Прапор.