Васильєва Катерина Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васильєва Катерина Сергіївна
Васильева Екатерина Сергеевна
Народилася 15 серпня 1945(1945-08-15) (73 роки)
Москва, РРФСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актриса театру і кіно
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1967)
Роки діяльності з 1965 року
У шлюбі з Соловйов Сергій Олександрович[d] і Рощин Михайло Михайлович
Батьки Q4104688?
IMDb ID 0890610
Нагороди та премії
Заслужена артистка Дагестанської АРСР (1972)
Заслужена артистка РРФСР (1981)
Народна артистка РРФСР (1987)
Орден Пошани (Російська Федерація) (2010)

Катерина Сергіївна Васильєва (* 15 серпня 1945, Москва, Російська РФСР) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка Дагестанської АРСР (1972). Заслужена артистка РРФСР (1981). Народна артистка РРФСР (1987)[2]. Кавалер ордена Пошани (2010). Лауреат ряду кінопремій і фестивалів.

Біографія[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Катерина Васильєва у фільмі «Бумбараш» (1971))

Народилася в сім'ї відомого поета Сергія Васильєва і Олімпіади Віталіївни Макаренко (нар. 1920)[3]. Внучата племінниця педагога і письменника Антона Макаренка.

В 1962 вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня В.В. Бєлокурова), в 1967 закінчила його і відразу була прийнята в трупу Московського драматичного театру ім. М. М. Єрмолової, в якій пропрацювала до 1970.

Знялася в своєму першому фільмі, будучи студенткою. Це була невелика роль в кіноповісті «На завтрашній вулиці» (1965).

Після закінчення інституту зіграла свої перші головні ролі в кіно: «Солдат і цариця», «Адам і Хева». У перших же ролях проявилася здатність актриси до гострої, гротесковій інтерпретації образів. Неабияка майстерність дозволила їй з рівним успіхом грати як комедійні, так і характерні та драматичні ролі. Знялася в декількох українських кінострічках.

В 1970 перейшла працювати в Московський театр «Современник», на сцені якого виступала до 1973, коли перейшла у МХАТ.

В 1993 вирішила залишити сцену і кінематограф, і пішла послушницею в Толгський монастир. Пізніше стало відомо, що вона служить в московському храмі Софії Премудрості Божої в Середніх садівника скарбником. Духовним наставником Катерини Сергіївни став отець Володимир Волгін.

В 1996 повернулася в кінематограф, зігравши в телесеріалах «Королева Марго» (КФ «Сузір'я»: Приз за найкращу жіночу роль другого плану в телесеріалі, 1997) і «Графиня де Монсоро» королеву Катерину Медічі, а на наступний рік з'явилася в картині Валерія Прийомихова «Хто, якщо не ми». Продовжує активно зніматися.

Після приходу до віри більш обережно ставиться до вибору ролей. Дозвіл на зйомку в новому фільмі, за її зізнанням, вона завжди питає у свого духовного батька.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Була дружиною режисера Сергія Соловйова і драматурга Михайла Рощина[4].

Син: Дмитро Рощин (нар. 1973), закінчив ВДІК, нині священик (його дружина Любов — дочка В'ячеслава Кликова)[5]. Має сім онуків[3].

Хрещена мати актора Владислава Галкіна.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #132766116 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Велика Російська енциклопедія: У 30 т. / Голова наук.-ред. ради Ю. С. Осипов. Від. ред С. Л. Кравець. Т. 4. Великий Кавказ - Великий канал. - М.: Велика Російська енциклопедія, 2006. - 751 с.: Іл.: Карт.
  3. а б ВАСИЛЬЄВА Катерина Сергіївна на сайті http://www.biograph.ru
  4. Летопісцева, Алевтина. Таємниці династії // Московський комсомолець. 1 июня 2007.
  5. Катерина Васильєва
  6. Енциклопедія вітчизняного кіно: Катерина Васильєва (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]