Васильєв Геннадій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Васильєв Геннадій Андрійович

Час на посаді:
18 листопада 2003 — 9 грудня 2004
Президент   Леонід Кучма
Попередник Піскун Святослав Михайлович
Наступник Піскун Святослав Михайлович

Час на посаді:
28 травня 2002 — 18 листопада 2003
Президент Леонід Кучма
Попередник Медведчук Віктор Володимирович
Наступник Мартинюк Адам Іванович

Народився 3 жовтня 1953(1953-10-03) (63 роки)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Політична партія Трудова Україна, За Єдину Україну, «Держава», ПР
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 109[1]
позапартійний 24.07.1994 12.05.1998
3-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[2]
ТУ[2] 12.05.1998 14.05.2002
4-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[3]
За ЄДУ![4] 15.05.2002 28.05.2002
позафракційний 28.05.2002 11.12.2003
6-го скликання
безпартійний, № 17 у списку ПР[5]
фракція ПР[6] 23.11.2007 6.12.2012
7-го скликання
безпартійний, № 54 у списку ПР[7]
фракція ПР[8] 12.12.2014 22.02.2014
позафракційний 22.02.2014 02.07.2014
група За мир та стабільність 02.07.2014

Генна́дій Андрі́йович Васи́льєв (3 жовтня 1953, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат, Генеральний прокурор України (18 листопада 2003 — 9 грудня 2004).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 3 жовтня 1953 в Донецьку. Після закінчення середньої школи працював робітником на Донецькому заводі торговельного обладнання.

9.1972-06.1976 — студент Харківського юридичного інституту, спеціальність «Правознавство»;

7.1976-03.1979 — стажист, слідчий прокуратури Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

3.1979-01.1981 — помічник прокурора Ленінського району м. Донецька Донецької області;

1.1981-05.1981 — прокурор слідчого управління, прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області;

5.1981-06.1984 — прокурор Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

6.1984-01.1987 — начальник слідчого управління прокуратури Донецької області;

1.1987-05.1988 — заступник начальника слідчого управління, начальник загального нагляду Прокуратури УРСР;

5.1988-12.1991 — заступник прокурора Донецької області;

12.1991-07.1996 — прокурор Донецької області;

7.1997-07.1998 — прокурор Донецької області;

З 07.1994 — народний депутат України ІІ скликання;

З 07.1996-07.1997 — виконував повноваження народного депутата України на постійній основі;

З 03.1998-04.2002 — народний депутат України ІІІ скликання;

З 04.2002 — народний депутат України IV скликання;

З 28 травня 2002 — перший заступник Голови Верховної Ради України;

З 18 листопада 2003 — Генеральний прокурор України (призначений Указом Президента України від 18 листопада 2003 року)

8 грудня 2004 — подав заяву про відставку з посади Генерального прокурора України

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Керівник партії «Держава» (http://www.derzhava.org/)

Народний депутат України[ред.ред. код]

Народний депутат України 2-го скликання з 07.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калінінський виборчий округ № 109 Донецької області. З'яв. 57.41 %, за 56.66 %. Член Комітету з питань законності та правопорядку. Член групи «Незалежні».

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 61 Донецької області. З'яв. 70.7 %, за 45.9 %, 12 суперників. На час виборів прокурор Донецької області. Член фракції НДП (05.1998-05.99); позафракційний (05.1999-02.2000), член групи «Трудова Україна» (з 02.2000). Член Комітетуту з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (07.1998-02.2000), член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 02.2000).

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-12.03, виборчий округ № 61 Донецької області, самовисування. За 54.83 %, 20 суперників. Уповноважений представник фракції «Єдина Україна» (05.2002). 1-й заступник Голови ВР України (28 травня 2002-18 листопада 03). Склав депутатські повноваження 11 грудня 2003.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів. Одночасно з 28 квітня 2010 року[9] по 2 лютого 2011 року[10] — заступник Глави Адміністрації Президента України.

Бізнес[ред.ред. код]

В 2011 році Г. Васильєв позивався в Україні до суду проти Віктора Нусенкіса, претендуючи на 50% акцій ГК «Донецьксталь», через що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку призупинила торгівлю акціями 12 компаній, входячих до складу «Донецьксталі». Проте за кілька місяців судовий процес завершився. У грудні Г. Васильєв оприлюднив відкритого листа, в якому проголосив, що претендує на 50% в бізнесі Нусенкіса та що готовий судитися з ним «до повного відновлення порушених прав». Наприкінці 2012 року Г. Васильєв звернувся до Слідчого комітету в Кемеровскій області РФ з вимогою порушити кримінальну справу проти Віктора Шевцова, гендиректора багатогалузевого виробничого об'єднання «Кузбасс». Представники компаній Salesi Investments Limited і Indtec Finance B.V., підконтрольних Г. Васильєву, стверджували, що у вересні 2011 року «Кузбасс» протизаконно переєстрував 98,79% акцій вугільної компанії «Заречная» на «Интерконсалтинг» Віктора Нусенкіса, через що ці дві компанії втратили контроль над активом. Але слідча з особливо важливих справ Валентина Матвеєва відмовила в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю в діях Шевцова складу слочину». Юристи Г. Васильєва оскаржили відмову прокуратури Кемеровської області.[11]

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  2. а б Народний депутат України III скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  3. Народний депутат України IV скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  4. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради IV скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  5. Народний депутат України VI скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  6. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VI скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  7. Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  8. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  9. Указ Президента України № 586/2010 від 28 квітня 2010 року «Про призначення Г.Васильєва заступником Глави Адміністрації Президента України»
  10. Указ Президента України № 175/2011 від 2 лютого 2011 року «Про звільнення Г. Васильєва з посади заступника Глави Адміністрації Президента України»
  11. Бывший прокурор Украины не смог отсудить шахту «Заречная»
  12. Указ Президента України № 537/2013 від 3 жовтня 2013 року «Про нагородження Г.Васильєва орденом „За заслуги“»

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Попередник: 6-й Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 - 9 грудня 2004
Наступник:
Піскун Святослав Михайлович
Піскун Святослав Михайлович