Яворський Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Іванович Яворський
Яворський Василь Іванович.JPG
Народився 29 грудня 1875 (10 січня 1876)(1876-01-10)
Кам'янець-Подільський
Помер 20 вересня 1974(1974-09-20) (98 років)
Ленінград
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність геолог, палеонтолог
Відомий завдяки геологія, палеонтологія
Alma mater Петербурзький гірничий інститут
Науковий ступінь доктор геолого-мінералогічних наук (1935)
Заклад Геологічний комітет
Відомий завдяки: дослідженням Кузбасу
Нагороди Герой Соціалістичної Праці — 1971 Сталінська премія — 1946
Заслужений діяч науки та техніки РРФСР
Звання професор

Васи́ль Іва́нович Яво́рський (* 29 грудня 1875 (10 січня 1876)(18760110), Кам'янець-Подільський — † 20 вересня 1974, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський і радянський геолог і палеонтолог, дослідник вугільних родовищ.

Доктор геолого-мінералогічних наук (1935). Професор. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1962). Герой Соціалістичної Праці (1971). Лауреат Сталінської премії (1946).

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Яворський народився у передмісті Кам'янця-Подільського. Під впливом розмов із колишнім штейгером, який на схилі літ оселився в Кам'янці-Подільському, Василь виявив бажання стати гірником.

Усупереч волі батьків юнак покинув Кам'янець-Подільський і став працювати забійником на копальні «Нивка» Сосновицького товариства в Домбровському гірничозаводському басейні. 1898 року закінчив гірниче училище в Домброві (нині місто Домброва-Гурнича на півдні Польщі).

1913 року закінчив Петербурзький гірничий інститут. Його вчителем був Леонід Іванович Лутугін.

Після закінчення інституту працював у Геологічному комітеті (пізніше Всесоюзний науково-дослідний інститут).

31 травня 1921 року Яворського заарештували в Петрограді у зв'язку з «таганцевською справою» (серед розстріляних пізніше в цій справі був поет Микола Гумільов). 30 липня 1921 року Максим Горький письмово звернувся в ЧК з проханням «зробити розпорядження про терміновий допит Миколи Федоровича Погребова та Василя Івановича Яворського та швидке звільнення в разі їх невиновності». Після клопотання професора Миколи Миколайовича Яковлєва, який був знайомий із Надією Крупською та письмово звернувся до неї з проханням звільнити лояльних до радянської влади геологів, та записки Леніна від 23 серпня 1921 року Яворського звільнили[1].

Основні праці присвячено геології вугільних родовищ і палеонтології. Був одним із провідних дослідників Кузбасу.

Нагороджено трьома орденами Леніна, двома іншими орденами, медалями.

Помер учений на 99-му році життя. Поховано Яворського на Волковому кладовищі в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) поруч із могилою його вчителя — Леоніда Лутугіна.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Кузнецький кам'яновугільний басейн» (1927, у співавторстві з Павлом Бутовим) — премія імені Миколи Пржевальського від Географічного товариства СРСР.
  • «Stromatoporoidea Радянського Союзу» (частини 1—5, 1955–1967).
  • «Нарис з історії геологічного дослідження Кузнецького басейну» (1962).
  • «Тектоніка Кузнецького басейну» (1985).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание. — Т. 30. — С. 431.
  • Большой энциклопедический словарь. — Т. 2. — М., 1991. — С. 719.
  • Мокринский В. В. Василий Иванович Яворский // Советская геология. — 1966. — № 5.
  • Завалишин В. В. В. И. Яворский // Геология и геофизика. — 1966. — № 2.
  • Иванов А. А. и др. Василий Иванович Яворский (1874–1974) // Выдающиеся ученые Геологического комитета — ВСЕГЕИ. — Ленинград: Наука, 1984.
  • Назаренко Євген. Геолог з Поділля // Подолянин (Кам'янець-Подільський). — 1993. — 28 липня. — С. 3.
  • Будзей Олег. …А в 95 — Герой // Подолянин. — 2008. — 4 квітня. — С. 9.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]