Василь Лепикаш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Лепикаш
Ім'я при народженні Василь Лепикаш
Дата народження 1887(1887)
Місце народження с. Велика Бубнівка, Проскурівський повіт, Поділля
Дата смерті 1920(1920)
Місце смерті м. Сімферополь
Національність українець
Навчання Академія мистецтв в Петербургу
Покровитель Іван Іодко
Твори «Портрет батька»

Василь Лепикаш (1887, Велика Бубнівка, Проскурівський повіт — 1920, Сімферополь) — художник, професор, розстріляний більшовицькими бандами в Сімферополі.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в родині Автонома Лепикаша. Мати походила з родини Лисюків. Землі у батьків було мало, тому батько займався ще й рибальством. Народився Василь в Великій Бубнівці, де ходив і до школи. Хист до малювання появився з 10 років. Тоді ж Василь почав малювати все, що бачив в своєму оточенні. Малюнки Василя побачила Ядвига Іодко, дружина Івана Іодко — поміщика Великої Бубнівки. Пані Іодко та її донька була освідченою маляркою, тому вона зацікавилася роботами Василя. Коли Василеві було 12 років пані Ядвига виставула малюнки Василя на виставці у Винниці, там же знаходився і сам Василь. За свої роботи він отримав медаль, а пан Іодко погодився фінансувати його навчання в малярській школі в Вильно. Через рік перевели його в таку ж школу в Києві, а ще пізніше в Одесу.

В 1907 році молодший брат — Каленик за сприяння двоєрідного брата Лисюка попав в нелегальну партію соціалістів-революціонерів, які займалися підпаленням панських маєтків. За підпал маєтку Іодків, які підтримували Василя, родина розірвала з Калеником стосунки, а він змінив прізвище на Лисюк. Після того як Каленика як і інших революціонерів забрали в тюрму, пан Іодко відмовився підтримувати фінансово Василя і йому прийшлося багато працювати, щоб мати змогу закінчити шкому малярства. В ці часи допомогали йому Микола Садовський та Опанас Саксаганський.

Після закінчення школи в Одесі, він закінчив з золотою медаллю і відрядженням за кордон Академію Мистецтв в Петербургу. Він побував в Туреччині, Швейцарії, Італії. Повернувшись в Україну він працював в малярських школах в Харкові, а пізніше в Катеринославі.

Перед початком Першої світової війни Василь був мобілізований, як запасний офіцер фахового призначення в радіотелеграфі. Він провів на війні три роки і революція застала його на румунському фронті. В той час він вирішив відпочити в Криму, де був насильно мобілізований білогвардійцями. Він не подався за кордон, як більшість білогвардійців, а залишився в Сімферополі, де був захоплений більшовиками і розстріляний.

Сім'я[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Антонович Д. Василь Лепикаш, Прага, Видавництво Української Молоді 1932, 15 с. [1]