Петренко Василь Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Сергійович Петренко
Народився 14 січня 1925(1925-01-14)
Петренки, Шишацький район, Полтавська губернія, УРСР
Помер 18 січня 1975(1975-01-18) (50 років)
Петренки, Шишацький район, Полтавська область, УРСР
Місце проживання Петренки, Муром, Михайлики, Гоголеве, Хорошки, Орданівка, Шишаки, Київ
Країна СРСР СРСР
Діяльність історик
Alma mater Полтавський державний педагогічний інститут імені В. Г. Короленка
Галузь історія, педагогіка
Заклад Інститут історії АН УРСР
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Слинько Іван Іванович
Відомі учні Кондрацький Адольф Адольфович
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеняМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Петренко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Петренко Василь.

Васи́ль Сергі́йович Петре́нко (14 січня 1925, Петренки, Полтавська область — 18 січня 1975, там само) — український радянський історик і педагог, доктор історичних наук (1972). Автор понад 160 наукових і науково-популярних праць, зокрема 10 монографій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 січня 1925 року на хуторі Петренки (згодом село Першотравневе) Шишацького району Полтавської області (за деякими джерелами, помилково, у сусідній Пелагеївці).

У 1941 році на відмінно закінчив Шишацьку середню школу (10 класів).

В 1943—1945 роках у радянській армії, брав участь у бойових діях протягом війни. Згодом капітан запасу. Нагороджений орденом Вітчизняної війни і чотирма медалями.

У 1946—1948 роках працював вихователем у школі ФЗН в місті Муром.

У 1948—1949 роках студент Харківського зоотехнічного інституту.

У 1949—1953 роках навчався на факультеті історії Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка, здобув кваліфікацію вчителя історії середньої школи.

Одночасно у 1949—1950 роках працював вчителем історії та географії в Михайликівській семирічній школі, у 1950—1953 роках — директором і вчителем історії Гоголівської семирічної школи (обидві школи Шишацького району), у 1954—1955 роках — директором і вчителем історії Хорошківської середньої школи Сенчанського району, у 1955—1959 роках — директором і вчителем історії Орданівської середньої школи Диканського району (всі школи — Полтавська область).

З дружиною мали ділянку в Шишаках на вулиці Купріяна Тутки, де періодично жили.

У 1959—1962 роках навчався на стаціонарі аспірантури в Інституті історії АН УРСР і з 1962 року був залишений працювати в цій установі молодшим науковим співробітником. Під час навчання і згодом до 1964 року жив у гуртожитку АН УРСР на бульварі Вернадського (будинок 61) в Академмістечку у Києві, певний час в одній кімнаті з поетом Василем Стусом, який навчався в аспірантурі в ті ж роки.

1963 року захистив кандидатську дисертацію «Зростання культурно-технічного рівня колгоспного селянства Української РСР (1953—1961)» (під керівництвом І. І. Слинька).

У 1964 році отримав квартиру в Києві в Академмістечку на вулиці Доброхотова, будинок 10, де відтоді жив з дружиною і дочкою.

З 1965 року до кінця життя — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.

У 1971 році отримав звання старшого наукового співробітника.

У 1972 році захистив докторську дисертацію «Колгоспне селянство Української РСР в 1951—1970 рр. (Зміни в складі, умовах праці і житті)» у Львівському державному університеті.

Був науковим керівником захищеної у 1975 році кандидатської дисертації А. А. Кондрацького, майбутнього голови Київського товариства політв'язнів та жертв репресій, засновника альманаху «Часопис київського політрепресантства».

Помер 18 січня 1975 року, відвідуючи матір у Петренках (причина смерті — інфаркт міокарду). Похований у Шишаках на кладовищі Ломиковського.

Родина[ред. | ред. код]

Село Першотравневе, де народився Василь Сергійович Петренко, — це історичний козацький хутір Петренки[1]. Його батько, Сергій Никифорович Петренко (1891—1945), був нащадком козаків Шишацької сотні[1]. Мати — Килина Григорівна Петренко, у дівоцтві Маслівець (нар. 1896)[1]. У Василя Петренка було два брати і дві сестри (перші троє від іншої матері): Афанасій (Панас, 1912—1943), Анастасія (1914—2005, після одруження Пугач), Іван (нар. 1919) та Марія (нар. 1926, після одруження Чапля)[1].

Дружина — Меланія Леонтіївна Петренко (13.01.1926 — 27.07.2009), у дівоцтві Тутка (Тутко), з Шишаків, дочка Леонтія Даниловича та Пелагеї Василівни Туток[1]. У 1945—1947 роках навчалася у Полтавському сільськогосподарському технікумі та певний час працювала агрономом. Після одруження з 1951 року працювала вчителькою у низці шкіл і одночасно у 1953—1959 роках заочно навчалася на географічному факультеті Київського університету. По переїзді родини у Київ працювала вчителькою географії у київській школі № 72[1]. Після смерті чоловіка повернулася жити у Шишаки, де померла у 2009 році[1].

У подружжя була одна дочка — Ольга Василівна Петренко (нар. 1952, після одруження Балашова), вона у 1974 році закінчила факультет хімії та біології Уманського педагогічного інституту, після чого працювала вчителькою у київській школі № 200[1]. В неї є двоє дітей, онуків Василя Петренка, — Тетяна Дегтяренко та Ігор Балашов[1], у першої також є двоє синів — Олег і Олексій, всі вони живуть у Києві[1].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 160 наукових і науково-популярних праць, зокрема 10 монографій, 3 брошур і понад 70 наукових статей з проблем історії та педагогіки. Дисертації та значна частина публікацій В. С. Петренка присвячені розвитку селянства України. Інший напрямок його діяльності — педагогіка, зокрема методика позакласної роботи. Найбільш відома його робота з цієї тематики — «Методика позакласної роботи з історії» (1973). В. С. Петренко також співавтор таких видань, як «Видатні радянські історики» (1969), «Киевские самолетостроители» (1970), «Історія Української РСР» (8-й том, 1979), «Історія міст і сіл Української РСР» та багатьох інших.

Деякі публікації[ред. | ред. код]

Монографії
Брошури
  • Петренко В. С. Розквітає культура села. — Знання, 1962.
  • Петренко В. С. Зміцнення дружби народів. — Знання, 1963.
  • Петренко В. С., Цибуляк Г. Д. Нова людина села. — Знання, 1970.
Статті
  • Петренко В. С. З досвіду позакласної роботи з історії // Радянська школа. — 1952. — № 3.
  • Петренко В. С. Учнівські екскурсії до музеїв // Література в школі. — 1954. — № 3.
  • Петренко В. С. Літературний музей у школі // Література в школі. — 1957. — № 4.
  • Петренко В. С. Коллекция исторических знаков как вид наглядного пособия // Преподавание истории в школе. — 1957. — № 2.
  • Петренко В. С. Вивчення літературної географії Полтавщини // Література в школі. — 1959. — № 4.
  • Петренко В. С. Шкільний краєзнавчий музей (с. Орданівка Полтавської області) // Український історичний журнал. — 1959. — № 6. — С. 110—115.
  • Петренко В. С. Робота гуртка по вивченню топоніміки // Українська мова в школі. — 1959. — № 2. — С. 91—94.
  • Петренко В. С. Черняхівка // Український історичний журнал. — 1963. — № 6. — С. 87—90.
  • Петренко В. С. Підвищення добробуту як вирішальна умова зростання культурно-технічного рівня колгоспного селянства України (вересень 1953—1961 рр.) // З історії соціалістичного і комуністичного будівництва на Україні (1934—1961). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1963. — С. 138—159.
  • Петренко В. С. Зростання освітнього рівня колгоспного селянства України (1958—1961 рр.) // Український історичний журнал. — 1963. — № 2. — С. 73-78.
  • Парасунько О. А., Петренко В. С. Основні вимоги до написання історичного нарису про населений пункт // Радянська школа. — 1965. — № 8. — С. 97—102.
  • Петренко В. С. Як висвітлити літературні явища в історичних нарисах // Українська мова і література в школі. — 1965. — № 6. — С. 71—75.
  • Орлов А. В., Петренко В. С. Застосування соціологічних методів в історичних дослідженнях // Український історичний журнал. — 1966. — № 10. — С. 39-46.
  • Петренко В. С. Зміни в складі, умовах праці і житті колгоспного селянства // Український історичний журнал. — 1967. — № 4. — С. 55-65.
  • Петренко В. С. Шкільні меморіальні музеї // Радянська школа. — 1968. — № 7. — С. 34-39.
  • Петренко В. С. Шкільне літературне краєзнавство // Українська мова і література в школі. — 1969. — № 8. — С. 47-50.
  • Петренко В. С. Історія селянства України в 1951—1970 роках у радянській історіографії // Український історичний журнал. — 1971. — № 3. — С. 128—134.
  • Петренко В. С. Колекціонування в початковій школі // Початкова школа. — 1972. — № 11. — С. 49—53.
  • Петренко В. С. Науково-технічний прогрес і зміни соціальної структури колгоспного селянства // Вісник АН УРСР. — 1974. — № 6.
  • Калакура Я. С., Петренко В. С. Колхозное крестьянство и сельское хозяйство УССР в украинской советской историографии (1945—1975 гг.) // Вопросы истории. — 1975. — № 7. − С. 133—138.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Кулага О. Козацькі хутори й села Шишаччини. — Гадяч: видавництво «Гадяч», 2009. — 372 с.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петренко_Василь_Сергійович&oldid=41475357