Шишканинець Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Шишканинець
УПА погон 08 - Поручник.svg Поручник
Загальна інформація
Народження 25 грудня 1921(1921-12-25)
с. Лавочне, Сколівський район, Львівська область
Смерть 28 лютого 1948(1948-02-28) (26 років)
с. Завадка, Сколівський район Львівська область
Псевдонім «Бір»
Військова служба
Роки служби 1944–1948
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Командування
сотня «Ударники-3»

Шишканинець Василь Васильович (псевдо: «Бір» за іншими джерелами Козеринський Іван[1]; нар. 25 грудня 1921(19211225), с. Лавочне, Сколівський район, Львівська область — пом. 28 лютого 1948, поблизу с. Завадка, Сколівський район Львівська область) — військовий діяч УПА, поручник, ад'ютант курінного «Рена», командир сотні «Ударники-3».

Життєпис[ред.ред. код]

Старший син у сім'ї Василя Шишканинця та Анастасії Кожан.

Початкову освіту здобув у Лавочному, продовжив навчання у Рільничій школі у Жаб'ю (нині Верховина).

По закінченню навчання повернувся додому, став активістом «Просвіти» і членом ОУН.

1939 — вступив до лав «Карпатської Січі». Після поразки Карпатської України потрапив на деякий час до в'язниці.

З приходом радянської влади в Західну Україну (вересень 1939) втік на Лемківщину, де очолив поліцейський відділ у с. Команча.

З часом гестапівці виявили його належність до ОУН-Б і кинули до в'язниці, звідки він незабаром утік.

В УПА[ред.ред. код]

У 2-й половині 1944 вступив до лав УПА. Брав активну участь у формування куреня «Лемківщина — Захід», був ад'ютантом курінного «Рена».

У березні 1945 провів великий бій у Струбовиськах, під час котрого вбили командира штурмової роти НКВД капітана Головенка.

На початку 1947 «Бір» разом із Степаном Стебельським — «Хріном» мали великий бій із дивізією польського війська в районі сіл Середнє Велике — Луків — Хоцень.

В лютому 1947 «Бір» потрапив у польське оточення. Знищивши близько 180 ворогів, його сотня успішно вирвалася з нього.

1 квітня 1947 — влаштував засідку на шосе Балигород-Тісна, під час якої було вбито 32 польських солдатів і офіцерів.

17 червня 1947 — відділи «Бора» та «Хріна» разом прорвалися через кордон і перейшли на територію УРСР, 12 осіб зі складу його сотні опинилися у Словаччині, де 10 з них поьтрапило в полон, а 2 загинуло[2].

Загинув 28 лютого 1948 під час облави радянських військ у Майданських лісах між селами Мита, Росохач і Багнувате. Перепохований разом із іншими повстанцями 1991 року на цвинтарі селища Бориня.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]