Василяшко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Василяшко
 Сотник
Загальна інформація
Народження13 квітня 1918(1918-04-13)
с. Завишень, тепер Червоноградський район, Львівська область
Смерть15 (або 16, 18) лютого 1946
у лісі між с.Боянець і с.Купичволя, тепер Червоноградський район, Львівська область
(застрелився, щоб не потрапити в полон НКВС)
НаціональністьУкраїнець
Партія ОУН
Військова служба
Приналежність Українська держава (1941)
Вид ЗС УПА
Війни / битвиБій під Жовквою
Бій під Радеховом
Командування
Командир сотні «Галайда-1»
серпень 1944 — вересень 1945

Командир куреня «Галайда»
вересень 1945 — лютий 1946

червень 1945 — лютий 1946

Нагороди та відзнаки
Золотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 15.02.1946 Срібний Хрест Бойової Заслуги 2 класу — 10.10.1945 Бронзовий Хрест Бойової Заслуги — 28.04.1945

Василь Іванович Василяшко (псевдо: Перемога, Вірний, Пантера; 13 квітня 1918(19180413), с. Завишень, тепер Червоноградський район, Львівська область — 15 (або 16, 18) лютого 1946, у лісі між с.Боянець і с.Купичволя, тепер Червоноградський район, Львівська область) — український військовий діяч, сотник Української повстанської армії, командир сотні «Галайда-1» (серпень 1944 — вересень 1945), згодом куреня «Галайда» і 12-го (Сокальського) Тактичного відтинку «Климів» (вересень 1945 — †18 (16) лютого 1946) воєнної округи-2 «Буг» оперативної групи «УПА-Захід».

Кавалер трьох нагород ордену Бойової Заслуги УПА — Лицар Бронзового, Срібного (2-го класу) і Золотого (1-го класу) Хрестів Бойової Заслуги. Єдиний діяч УПА який прижиттєво нагороджений трьома відзнаками цього ордену. Один із двох діячів УПА, які були кавалерами трьох Хрестів ордену Бойової Заслуги. Другим був Дуда Михайло-«Громенко».

Дитинство. Юність

[ред. | ред. код]
Файл:Свято молоді в с.Завишень 1936 р.jpg
Свято молоді в с. Завишень, 1936 р.
Лежить другий ліворуч — Василь Василяшко. Це єдине прижиттєве фото з ним, що збереглось до нашого часу.

Василь Іванович Василяшко народився 13 квітня 1918 р. у с. Завишень Червоноградського району Львівської області. Його батько — Василяшко Іван, стрілець Української Галицької Армії, загинув у 1920 році на Великій Україні, обороняючи Українську Народну Республіку. Василь закінчив шість класів у Завишенській школі, де здобув фах шевця. З юних років брав активну участь в діяльності осередку Товариства «Просвіта», став членом Юнацтва Організації Українських Націоналістів, а згодом і ОУН, до якої з 1932 р. належав його старший брат Микола.

Служба в «Нахтігалі» і 201-му шуцманшафт-батальйоні

[ред. | ред. код]

Навесні 1941 р. В. Василяшко вступив до українського легіону в німецькій армії — Дружин Українських Націоналістів (ДУН), де служив у відомому батальйоні «Нахтігаль», під командуванням майбутнього Головнокомандуючого УПА, генерала-хорунжого Романа Шухевича. Звідти із більшістю вояків перейшов до 201-го шуцманшафт-батальйону, який базувався в Білорусі і охороняв важливі об'єкти від радянських партизанів. Двічі приїжджав додому у відпустку. Після закінчення річного контракту в грудні 1942 р. Василь, як і всі легіонери, залишив службу в батальйоні і на Різдво повернувся до рідного села.

Боротьба в боївках СБ ОУН

[ред. | ред. код]

Через ризик арешту колишніх вояків ДУН Службою безпеки Рейху восени 1943 р. перейшов у підпілля, очоливши боївку Служби Безпеки (СБ) ОУН Белзького району, яка налічувала близько 15 осіб. Аналогічні боївки існували і в інших районах. Загальне керівництво ними здійснював обласний комендант боївок СБ Тарас Онишкевич («Галайда»). Саме під його командуванням наприкінці 1943 — на початку 1944 р. у Равській та Сокальській округах ОУН проведена акція проти польських осередків, розташованих по лісничівках, гаївках та колоніях. Здобуто багато зброї, тих, на кого були докази в донощицтві чи участі у протиукраїнських акціях, — стратили, інших — розігнали. Таким чином реалізовано клич: «Ліс наш і ніч наша!», оскільки метою було опанування лісів, щоб створити умови для творення відділів УПА.

Боротьба в лавах УПА

[ред. | ред. код]

Ройовий і чотовий

[ред. | ред. код]

Протягом грудня 1943 p. — березня 1944 р. у північній Львівщині були створені сотні «Пролом» та «Тигри». Окрім того Тарас Онишкевич в кінці лютого 1944 р. об'єднав підлеглі боївки СБ з двох округ в один відділ, сотенним якого був призначений Дмитро Пелип («Ем», «М22», «Євшан»). Командиром першого рою першої чоти (командир — Ярослав Грицай («Чорнота»)) став В. Василяшко («Перемога»).

28 березня (за іншими даними 31 березня) 1944 року його чота у складі сотні Онишкевича Тараса «Галайди» брала участь у ліквідації польського збройного угрупування у с. Острів Сокальського району, які загрожували українським селам околиці. У цьому бою, Т. Онишкевич був смертельно поранений. На його честь сотня отримала назву «Галайда», а очолив її Пелип Дмитро «Ем». Навесні відділ брав активну участь в бойових діях на т. зв. Холмському фронті проти польських Армії Крайової (АК) та Батальйонів хлопських (БХ). Також чота Ярослава Грицая «Чорноти» разом із сотнею «Сіроманці» 11 травня 1944 р. у с. Карів Червоноградського р-ну провела бій із німецькими поліційними військами. Тоді Ярослав Грицай «Чорнота» був поранений, а В. Василяшко став замість нього чотовим. Підвідділ «Перемоги» 24 травня 1944 р. мав бій з радянськими партизанами біля с. Лісова Рава-Руського повіту (тепер Польща). Дії В. Василяшка, який вів прицільний вогонь і закидав ворога гранатами, були відзначені командуванням.

На чолі сотні «Галайда-1»

[ред. | ред. код]

Після переходу фронту сотня «Галайда» поповнилася новобранцями і приблизно 14 серпня 1944 була розділена на дві. Відділ «Галайда-1» очолив «Перемога», «Галайда-2» — Шклянка Григорій («Куліш»). Пелип Дмитро («Ем») очолив курінь. В червні-жовтні 1944 року курінь, до складу якого входили сотні «Галайди», «Куліша», «Беркута», «Недолугого», з боями пройшов через Радехівщину, Сокальщину, Грубешівщину і Холмщину.

22 серпня 1944 під с. Зубейки Жовківського району курінь «Галайда» провів великий оборонний бій із батальйоном 83-го полку прикордонних військ НКВД та 50-м мотоциклетним полком Червоної Армії. Відбивши у восьмигодинному бою всі ворожі наступи, «Ем» з відділом прорвався з оточення і відійшов у ліси на південь від с. Карів.

29 серпня 1944 війська НКВД знову оточили курінь, який зайняв оборону в урочищі Кривуля в центрі лісів Карів-Піддубці. В цілоденному бою з 7 до 21 год., повстанці відбили ворожі атаки. Найбільшу стійкість і вправність проявила саме сотня «Галайда-1» на чолі з «Перемогою».

Згодом вони успішно діяли в боях:

Протягом зими сотні діяли самостійно. В цей час «Перемога» зі своєю сотнею здійснили:

26 квітня 1945 за участі 5 сотень УПА була здійснена одна з найбільших акцій УПА на Львівщині — напад на райцентр Радехів, відомий як Бій під Радеховом. Центральну роль в ньому відіграли відділи «Галайда-1» та «Кочовики», які діяли безпосередньо в місті. Повстанці знищили гранатами будинки МВД-МГБ, захопили концтабір для політв'язнів і, знищивши більшовицьку залогу (близько 20 енкаведистів), звільнили понад дві сотні призначених до депортації на Схід селян.

28 квітня 1945 — велика облава військами НКВД сотень «Галайда-1» і «Кочовики» в лісі біля с. Радванці Червоноградського району. Переважаючі сили 2-го прикордонного загону НКВД нав'язали десятигодинний бій повстанцям, які відбили всі ворожі атаки, а далі прорвалися з оточення. В цьому бою, «Перемога» відзначився вмілим командуванням.

Наказом УПА-Захід ч. 12 від 28 квітня 1945 р. «Перемога» був нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом Головного Військового Штабу УПА ч. 2/45 від 27 квітня 1945 р. йому присвоєно ступінь хорунжого УПА.

Травень-серпень 1945 — за наказом ВО-2 «Буг» підрозділи куреня «Галайда» вирушили в рейд за лінію Керзона. Сотня «Перемоги» перейшла рядянсько-польський кордон біля Угнова й до вересня провела кілька боїв з польськими урядовими військами.

2 вересня 1945, в день завершення Другої світової війни, при поверненні з уже польської території відділ «Галайда-1» був переслідуваний прикордонниками в лісах Яворівського полігону на південь від Магерова. Кількатисячні ворожі підрозділи були підсилені авіацією та артилерією. Майже пів дня тривав відступ з боєм. Тільки воля і вміння сотенного дозволила повстанцям вийти з оточення. Про це в документі написано так:

“До краю перетомлене вояцтво зраджувало охоту залягти на становищах і створити нові Крути. Та к-р Перемога твердий і впертий в боротьбі. Вн веде свій відділ до життя, а не до смерти. Великим зусиллям волі підіймає своє карне вояцтво до вирішного удару, йдучи в перших лавах на пролом. З грімким окликом “Слава”, як буря пішло вояцтво за своїм командиром. Ворожі застави сторощено або розсунено, перстень облоги прорвано і відділ вийшов поза поле ворожих дій, забираючи з собою кільканадцять ранених своїх вояків. Ввесь час бою відділ зустрічався з ворогом у рукопашній боротьбі на віддалі трьох до п’яти кроків.”

Сотня на 50 % була розбита, проте зберегла боєздатність, а частина розпорошеного стрілецтва невдовзі приєдналася до свого відділу.

На чолі ТВ-12 «Климів» і куреня «Галайда»

[ред. | ред. код]

У вересні 1945 р. В. Василяшко був призначений командиром 12-го Сокальського тактичного відтинка УПА «Климів» і куреня «Галайда», а командування його сотнею перебрав чотовий «Ігор». У підпорядкуванні «Перемоги» опинилися також відділи «Галайда-2», «Кочовики», «Пролом» і «Тигри».

Наказом ГВШ УПА ч. 3/45 від 10 жовтня 1945 р. хорунжий «Перемога» був відзначений Срібним Хрестом бойової заслуги 2-го класу.

Зимою 1946 року сотня «Перемоги» дислокувалась в лісах Кам'янко-Бузького району. Львівщина, в той час, була заповнена військами, чекістами і сексотами, тому курінь довелося реформувати на дрібні групи. Командир Василь Василяшко продовжував боротьбу в підпіллі.

Обставини загибелі

[ред. | ред. код]

Наказом ГВШ УПА ч. 1/46 від 15 лютого 1946 р., Василеві Василяшкові присвоєно ступінь сотника та відзначено Золотим Хрестом бойової заслуги 1-го класу.

Через кілька днів після отримання найвищої нагороди УПА В. Василяшко загинув. Це сталося 18 лютого[1] (за іншими даними 16 лютого[2]) 1946 р. в лісовій криївці між с. Боянець і Купичволею Жовківського району на Львівщині, внасліжок підлого доносу. Розвідувально-пошукова група прикордонних військ та райвідділу НКВС о 10 год. за агентурними даними встановила стеження за дорогою Боянець-Купичволя і помітила селянські сани, які їхали з хутора Колин до лісу. З'ясувавши, що з них, біля ретельно замаскованої криївки, скидували продукти, енкаведисти відкрили вогонь. Один з повстанців загинув, ще двоє врятувалися втечею. Троє тих, хто був у криївці, відмовилися здатися і у безвихідній ситуації пострілялися. Тоді з «Перемогою» загинули його найближчі співробітники: бунчужний куреня «Хміль», лікар куреня «Макаренко» і охоронець «Орлик»[2] (за іншими даними повстанець Весній Василь «Вихор» з Боянця[1]). Ворог здобув 2 автомати, 2 гвинтівки, 4 пістолети та документи.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Згідно з Наказом крайового військового штабу УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р. Василь Василяшко – «Перемога» відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.
  • Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/45 від 10.10.1945 р. Василь Василяшко – «Перемога» відзначений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 2 класу.
  • Згідно з Постановою УГВР від 8.02.1946 р. та Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/46 від 15.02.1946 р. Василь Василяшко – «Перемога» відзначений Золотим хрестом бойової заслуги УПА 1 класу.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Тодішній Голова Червоноградської станиці Братства ОУН-УПА, колишній командир Львівської Воєнної Округи «Буг» полковник Левкович Василь-«Вороний», безпосередній командир Василяшка Василя «Перемоги», у своєму виступі сказав:

Повстанці УПА проявили безприкладний героїзм. Вони вмирали, але не здавалися ворогові. За заслуги в боях з ворогами на Сокальщині, Радехівщині, Холмщині — Головна Визвольна Рада 22 січня 1946 року відзначила командира Тактичного відтинку «Розточчя» Василяшка Василя "Перемогу" Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу, Срібним Хрестом Бойової Заслуги ІІ-го класу і 1945 року - Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги. Вас було четверо лицарів Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу на західних землях України: Пелип Дмитро "Євшан" — командир куреня «Галайда», Василяшко Василь "Перемога" — курінний куреня «Галайда», командир ТВ «Розточчя», Карпенко Дмитро "Яструб" — командир «Сіроманців» і Андрусяк Василь "Грегіт" — командир ТВ «Чорний ліс». Більше на західноукраїнських землях рівних Вам нема.
  • За героїзм, проявлений у боях, військовий талант і самопожертву ім'я Василя Василяшка «Перемоги» відзначено в наказі Головнокомандуючого УПА Романа Шухевича «Чупринки» 14 жовтня 1947 року з нагоди свята Дня Української Повстанської Армії:
Імена "Грегота", "Яструба", "Ясеня", "Коника", "Старуха", "Перемоги", "Хріна" – понесли славу української зброї поза межами України.
  • Бої, проведені у 1945 р. відділами курінного «Перемоги», описав писар сотні «Галайда-1» в оповіданнях «Прорив», «По-козацьки», «Лента за лентою» [Архівовано 29 червня 2017 у Wayback Machine.].
  • У Жвирківській ЗОШ сформована учнівська чота «Перемога» — названа на честь сотника Василя Василяшка «Перемоги», яка щороку бере участь в урочистому марші до Дня Героїв у м. Сокалі[3][4].
  • 13 жовтня 2016 року урочиста позачергова сесія Сокальської районної ради присвоїла Василяшкові Василю Івановичу «Перемозі» звання «Почесний громадянин Сокальського району» (посмертно). Нагороду отримав його племінник — Богдан Василяшко[5].
  • З метою вшанування 100-річчя від Дня Народження Василя Василяшка, за зверненням громади с. Завишень, Сокальська районна рада проголосила 2018 рік у Сокальському районні Львівської області Роком сотника Василя Василяшка («Перемоги»)[6][7].
  • 22.04.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Сокаль Львівської обл. Золотий хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 024), Срібний хрест бойової заслуги УПА 2 класу (№ 018) та  Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 060) передані Богданові Василяшко, племіннику Василя Василяшко – «Перемоги»[8].
  • У жовтні 2023 року на його честь перейменовано вулицю в смт. Жвирка.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Нечай Богдан. Сокальщина. Книга пам'яті України. 1914—1990. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 27 грудня 2012.
  2. а б Володимир Мороз. Повстанський командир «Перемога». Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  3. Свято героїв у Сокалі. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 17 березня 2018.
  4. Свято Героїв у м. Сокалі, 2017 р. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 17 березня 2018.
  5. Напередодні Дня захисника України пройшла урочиста сесія Сокальської районної ради. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 14 квітня 2017.
  6. Відбулася XXVI сесія Сокальської районної ради. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 17 лютого 2018.
  7. На Сокальщині 2018 рік проголосили Роком сотника УПА Василя Василяшка. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
  8. Лицар Хрестів Бойової Заслуги УПА. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 11 січня 2019.
  9. Аж 11 вулиць було перейменовано у Сокальській громаді на Львівщині.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]