Василівка (Біляївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Василівка
Вигляд на село і Петропавлівська церква
Вигляд на село і Петропавлівська церква
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Біляївський район Біляївський район
Рада/громада Василівська сільська рада
Код КОАТУУ 5121081001
Locator Dot2.gif
Розташування села Василівка
Основні дані
Засноване 1770
Колишня назва Шостка, Шестаково
Населення 2068
Площа 1,84 км²
Густота населення 1123,91 осіб/км²
Поштовий індекс 67613
Телефонний код +380 4852
Географічні дані
Географічні координати 46°36′23″ пн. ш. 30°18′15″ сх. д. / 46.60639° пн. ш. 30.30417° сх. д. / 46.60639; 30.30417Координати: 46°36′23″ пн. ш. 30°18′15″ сх. д. / 46.60639° пн. ш. 30.30417° сх. д. / 46.60639; 30.30417
Середня висота
над рівнем моря
56 м
Водойми р. Барабой
Місцева влада
Адреса ради 67613, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Василівка, вул. Леніна, 64, тел. 2-60-86
Карта
Василівка is located in Україна
Василівка
Василівка
Василівка is located in Одеська область
Василівка
Василівка

CMNS: Василівка на Вікісховищі

Васи́лівка (до 1774 року — Каная Мурза, до 1849 року — Барабой, Шостка, Шестаково) — село в Україні, в Біляївському районі Одеської області. Населення за переписом 2001 року — 2068 осіб.

Село дістало сучасну назву на честь генерал-майора Василя Дубецького, який побудував в селі палац-садибу, пізніше відому як «Лігво Вовка».

Історія[ред.ред. код]

Вперше село згадується у 1770 році під назвою Каная Мурза або Каная Мурзи (крим. Kanaya Mirza — кривавий мурза).[1] Це було татарське поселення, яке як зазначено знаходилося у Балці Канаєва (тоді так називали річку Барабой). Можливо, мова йде про історичну особу — останнього бея (лідера) Ногайської Орди — Каная, сина Дінбая, можливо, про його тезку.[2]

Поширення такої назви може свідчити про переселення на цю територію до 1770-х років значної групи кочового ногайського поселення.

У «Відомостях Чорноморського війська» за 1791 рік на цьому місці згадується поселення на Барабойній. Село було розташоване на дорозі з Хаджибея до Бендер. Про це і сьогодні нагадує два старих козацьких цвинтаря із мальтійськими хрестами початку 19-го століття.

На початку 19-го століття село згадується під назвою Шостка, або Шестаково. До 1825 року Василівка належала до Тираспольського повіту, як і місто Одеса, а потім увійшла до новоствореного Одеського повіту, який був ліквідований по Жовтневій Революції. У 1846 році в поселенні Василівка була збудована Петропавлівська церква.

У 1859 році у Василівці було 23 двори, в яких мешкають 210 душ чоловічої статі та 138 жіночої статі. У селі була одна православна церква, базари та винокурний завод.

У 1887 році проживали 188 душ чоловічої та 180 душ жіночої статі.

Після більшовицького жовтневого перевороту у 1917 році, село Василівка увійшло до складу проголошеної УНР.

Під час УНР з 6 березня по 29 квітня 1918 року належала до землі Одеси (УНР).

З 1918 по 1923 рік Василівка належала до Мангеймської волості Одеського повіту Херсонської губернії.

Село значно розрослося у 1970-80-ті роки, коли тут працював колгосп імені Кірова. У селі були збудовані чотириповерхові багатоквартирні будинки для колгоспників, яких переселяли сюди із Західної та Центральної України. Також був побудований двоповерховий Будинок культури, школа, дитячий садок, які й зараз діють.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Серед пам'яток в селі є Петропавлівська церква, зведена у 1876 році (наразі — Московського патріархату), меморіал невідомому солдату, який включає власне братську могилу 56 вояків, загиблих у Другій світовій війні, і монумент на їх пам'ять,[3], а також Палац-Садиба Дубецьких, або «Лігво Вовка» — триповерховий палац, який в селі зазвичай називають «Панський дім».

Палац-Садиба Дубецьких[ред.ред. код]

Найвідоміша пам'ятка села, Палац Дубецьких, була побудована між 1845 і 1848 роками. Архітектором найімовірніше був Франческо Боффо. До 1861 садиба належала генералу Василю Дубецькому. Після відміни кріпосного права 1862 році була продана євреям Фішелю Бергмадському та Янкелю Сверліку. З 1885 році вона належала каховському купцю Костянтину Матвеєвичу Панкєєву. Син останнього, Сергій Панкеєв, відомий всьому світові як «людина-вовк», довгий час вважав себе вовком і проходив лікування у Зигмунда Фройда. За цей факт садиба дістала назву «Лігво Вовка».

Сергій Панкєєв так писав про палац-садибу:

Величезний, нагадує замок, сільський будинок, оточений старим парком, який поступово переходив в ліс. Тут був також ставок, досить великий для того, щоб називатися озером.

[4]

У кінематографі[ред.ред. код]

У Василівці проходили  зйомки наступних картин:

  • 1983 — «Я — син трудового народу» (реж. В.Стрелков)[5]
  • 2012 — «Одеса-мама» (серіал)

Відомі жителі[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]