Василівська вулиця (Слов'янськ)
| Василівська вулиця Слов'янськ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Старе Місто (центр) |
| Назва на честь | купця Васильєва |
| Колишні назви | |
| Жовтневої Революції вулиця | |
| Загальні відомості | |
| Дата початку забудови | 1840-ві роки |
| Протяжність | 1,36 км |
| Координати початку | 48°51′09″ пн. ш. 37°36′05″ сх. д. / 48.852667° пн. ш. 37.601417° сх. д.Координати: 48°51′09″ пн. ш. 37°36′05″ сх. д. / 48.852667° пн. ш. 37.601417° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | багатоповерхова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Василівська вулиця у Вікісховищі | |
Василівська вулиця (колишня Василівська вул., Жовтневої Революції вул.)— вулиця в центрі Слов'янська. Місцевість — Старе Місто. Простягається від вулиці Торгової до Ярослава Мудрого. Перетинається з Ярмарковою, Центральною, Університетською, Банківською, бульваром Олександра Пушкіна. До неї прилучається вулиця Поштова.
Історія[ред. | ред. код]
Виникла у 1840-х роках і слугувала як об'їзна дорога навколо міста до кінця ХІХ століття.
Свою назву отримала через те, що на ній знаходилася баня купця Васильєва[1]. Вулиця простягалася від вулиці Банківської до Сумської (зараз Торгова).
У 1955 році її перейменували на Жовтневої Революції та покрили бруківкою, до того часу вулиця була ґрунтова.
До 1960-х Василівська з'єднувалася з Банківською, проте її вирішили продовжити на 500 метрів північніше, до вулиці Урицького (зараз Ярослава Мудрого). Проєкт будівництва розпочався у 1959 — завершився у 1965 році. Обабіч нової ділянки були споруджені типові для того часу цегельні та блокові п'яти-поверхові хрущовки. Також тепер вулиця мала перехрестя з центральним бульваром міста імені Пушкіна. 11 вересня 2015 року на міському обговоренні № 20-LXXXII-6 було вирішено повернути історичну назву[2].
Забудова[ред. | ред. код]
Оселялися на ній менш заможне купецтво, ніж яке жило на вулиці Банківській чи Дворянській. Хоча на стику з вулицею Поштовою можна зустріти 7 старовинних особняків кінця ХІХ століття, а біля перехрестя з Університетською й досі існує друкарський двір Грушка та особняк Мангеля. У 1950-х рр. почалася перебудова вулиці, переважно замінювали старі будинки на перехрестях зі центральними вулицями. На їхньому місці споруджували різні будівлі: трьох-поверхові сталінки 1950-х, п'яти-поверховий чеський дім, хрущовки 1960-х, й сучасні багатоповерхівки. Вулицею ходив тролейбус.
Пам'ятки історії[ред. | ред. код]
- № 24б — будинок Кулікова, ХІХ століття.
- № 24а — Чоловіча та жіноча богодільня, ХІХ ст.
- №22 — кам'яниця ХІХ століття.
- № 19 — другий будинок Кулікова, ХІХ ст.
- № 19 кв.5 — кам'яниця прислуги Кулікова, ХІХ ст.
- №19 — дім Дем'янова, ХІХ ст.
- № 21 — дім Смирнова поч. ХХ ст.
- № 47 — друкарня, побудована на початку ХХ століття Грушком. Другий поверх надбудовано у 1960-х роках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Славянск. Городской портал. Городок на озерах. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
- ↑ Офіційний сайт (портал) Слов’янської міської ради. slavrada.gov.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 25 липня 2021.
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |